Читати книгу - "Сповідь"

30

Із сріблом стрічка – епізод, що став чи не найбільш досліджуваним у літературознавстві, зокрема його детально аналізує Поль де Ман.

31

У Гомера в ІІ пісні «Іліади» Терсіт постає потворним, зухвалим боягузом, крикуном з табору ахейців, якого Одіссей покарав за образу Агамемнона. Разом з тим напади Терсіта є продовженням нападів на Агамемнона Ахілла, проте між ними не проводиться паралель, оскільки Терсіт чи не єдиний в «Іліаді» негативний герой.

32

Крускантизм – літературний рух, спрямований на очищення італійської мови від запозичених вульгарних і взагалі «нелітературних» слів та зворотів. Назва походить від флорентійської академії Делла Круска.

33

Данжо Луї (1643–1723) – абат, член Французької академії, автор праць з граматики.

34

Федр (І ст. до н. е.) – давньоримський байкар.

35

Герон Александрійський (друга половина I ст. до н. е.) – давньогрецький математик і механік, якого вважають найбільшим винахідником. Геронів водограй – механізм, де вода ллється під дією тиску на воду і на повітря.

36

Сен-Пре та Юлія кохають одне одного протягом багатьох років. Тут мається на увазі епізод, коли після довготривалої кругосвітньої мандрівки Сен-Пре отримав запрошення від Юлії та її чоловіка Вольмара пожити в їхньому маєтку.

37

Дійові особи з роману Руссо «Нова Елоїза».

38

Фрібур – місто на заході Швейцарії.

39

Пуфендорф Самуель фон (1632–1694) – німецький історик та юрист, один з основоположників теорії природного права. Його твори, у тому числі «Про закон природи і народів», були перекладені кількома європейськими мовами.

40

Сент-Евремон Шарль Марготель де Сен-Дені (1613–1703) – французький письменник і філософ-мораліст, який істотно вплинув на розвиток французької літератури і публіцистики.

41

«Генріада» – епічна поема Вольтера (1723) про події часів правління Генріха IV.

42

Можливо, давня повага до крові їхніх володарів заговорила на його користь у серцях цих зрадників (фр.).

43

Цими ліками лікували венеричні хвороби.

44

Лазаристи – католицьке чернече братство, яке заснував св. Венсан де Поль у XVII ст. Свою назву братство дістало через те, що орден розташовувався в будинку, який належав ордену св. Лазаря

45

Клерамбо – маловідомий французький композитор XVIII ст.

46

«Алфей і Аретуза» – бог ріки Алфей закохався у німфу Аретузу зі свити Діани. Рятуючи свою німфу від Алфея, що гнався за нею, Діана перетворила її на джерело, води якого протекли царством Плутона, де побачили зниклу Прозерпіну, і повернулися на землю сицилійських долин, де її наздогнав буремний потік ріки Алфей. Після зізнання в почуттях бога ріки їхні води поєднались.

47

Тут: гомосексуалізм.

48

Шамбері – місто на сході Франції.

49

«Закоханий в самого себе» – повна назва комедії Руссо «Нарцис, або Закоханий в самого себе»; написана 1733 р., поставлена у Парижі в 1752 р. Самозакоханим юнаком у творі Руссо постає Валер.

50

«Листи з Гори» (1764) – політичний памфлет Руссо, спрямований проти аристократичної партії Женеви.

51

Пан Фремон – Руссо мав на увазі Жана Фрерона – французького критика, що видавав журнал «Літературний рік», супротивник енциклопедистів, у першу чергу – Вольтера; в перші роки свого перебування у Парижі Руссо був з ним у дружніх стосунках, але потім вони розійшлися. Зміна прізвища реальної людини з біографії Руссо в тексті «Сповіді» є ще одним аргументом на користь того, що твір не є документом з життя Жан-Жака Руссо, а художнім текстом, для якого характерна автофікціональність.

52

«О живодайний Творець зірок» (лат.).

53

Мотет – вокальний багатоголосий твір поліфонічного складу.

54

Сардинський король Віктор-Амадей II в 1730 р. зрікся престолу на користь свого сина Карла-Еммануїла ІІІ, потім намагався повернути собі владу, але був заарештований та ув’язнений. Руссо має на увазі викликану цими подіями зміну правління та хвилювання серед населення Турина, столиці Сардинського королівства.

55

Поет «золотого віку» римської літератури Горацій вважав, що стриманий в коханні чоловік набуває незалежності від примхливих забаганок своєї подруги (афоризмом стали його слова: «Володій своїми пристрастями, інакше вони підкорять тебе»). У 12-му вірші збірки «Еподи» читаємо:

Тепер – живу Лікіском, що й дівчат йому

Ніжності вчити не гріх, як сам він похвалявся;

З тих пут вже не звільнюсь я, бо ні друзі тут

Вже не зарадять нічим, ані лихі наклепники.

Хіба що інший хлопець, в кого кучері

В’ються до ніжних рамен, чи білолиця дівчина.

(Переклад А. Содомори. Цитується за: Горацій. Твори. – К.: Дніпро, 1982.)

Горацій сповідував кохання-гру, а не кохання-пристрасть.

56

Юлія, Клара і Сен-Пре – персонажі роману Руссо «Нова Елоїза».

57

Подивіться, панове, ось кров пеласгів (іт.). Пеласгами в XVIII ст. називали давніх греків.

58

Івердон – місто в кантоні Во на березі Невшательського озера.

59

Солотурн – місто за 45 кілометрів од Берна із будівлями в стилі бароко.

60

Руссо-перший – мається на увазі поет Жан Батист Руссо (1671–1741).

61

«Астрея» – знаменитий на той час пасторальний роман Оноре д’Юрфе, дія якого відбувається на берегах Ліньйона й рівнині Форе.

62

Батістен (справжнє ім’я Жан Батіст Штук; 1680–1755) – придворний композитор і скрипаль-віртуоз, автор кількох збірників кантат, а також опер і концертів.

63

Туаз – старовинна французька міра довжини, у перекладі з фр. – «сажень», використовувалася до введення метричної системи.

64

Віктор-Амадей II (1666–1732) – герцог Савойський, король Сицилії (1731–1720), король Сардинського королівства (1720–1730).

65

Брантом П’єр де Бурдейль (близько 1527–1614) – французький письменник, автор мемуарів, де яскраво зображені придворні звичаї.

66

Олів’є де Кліссон – французький воєначальник часів Столітньої війни.

67

П’єр Террайль де Байяр – французький лицар, полководець часів Італійських війн, оточений за життя славою, після смерті став культовою фігурою, мав прізвисько «лицар без страху та докорів».

68

Оде де Фуа, віконт де Лотрек – один з воєначальників короля Франції Франциска І часів Італійських війн, маршал Франції (1511).

69

Гаспар де Шатійон Коліньї – адмірал Франції (1552), лідер гугенотів (1569), перша жертва Варфоломіївської ночі.

70

Анн І де Монморансі – французький військовий та державний діяч, маршал, пер Франції (1551).

71

Луї ІІ