Читати книгу - "Чому Захід панує - натепер"

31

На практиці, мабуть, вони пересувалися на кілька миль одразу, а потім, знайшовши нові ділянки, багаті на харчі, залишалися на новому місці протягом кількох років.

32

Втім гайдельберзька людина жила не лише в Європі, а й у Африці. Деякі палеоантропологи припускають, що джерело було в Європі, а потім відбулася міграція назад до Африки; інші вважають, що гайдельберзька людина, так само як Homo habilis та Homo ergaster, еволюціювала в Африці відповідно до локальних кліматичних змін, а потім поширилася на північ. Кістки, доволі схожі на кістки гайдельберзької людини, знайдено також в Китаї, але ці свідчення дещо сумнівні.

33

І, звичайно, невідомо, скільки людиноподібних видів на кшталт гобітів з Флореса, що вимерли, не залишивши нащадків. Ще один вид виявлено 2010 року в горах центральної Азії, його попередньо названо "єті".

34

Один гарвардський антрополог привітав оприлюднення геному неандертальця пропозицією, що інвестиція в 32 мільйони доларів могла б дати змогу генетично змодифікувати ДНК сучасної людини та ввести її до клітини шимпанзе, аби отримати неандертальське немовля. Потрібних технологій поки що немає, але якби й були — чи треба їх застосовувати? Мій стенфордський колега Ричард Кляйн, один з провідних палеоантропологів світу, з цього приводу спитав журналіста: "Де ви збираєтеся тримати [неандертальців] — у Гарварді чи в зоопарку?"(Richard Klein, цитата з "Scientists in Germany Draft: Neanderthal Genome," New York Times, February 12,2009, http://www/nytimes.com/2009/02/1З/science/13neanderthal.html?_r=1&partner=rss&emc=rss.)

35

Можливо, деякі ізольовані групи, як-от "гобіти" з Флореса, вижили до недавнього часу. Португальські моряки, що досягли Флореса у шістнадцятому сторіччі, розповідали про невеличких волохатих мешканців печер, що ледве могли розмовляти. Це повідомлення оприлюднено понад сто років тому, але кажуть, що такі самі маленькі люди досі існують на Яві. Недавно було продемонстровано волосину такої людини, але тестування ДНК засвідчило, що ця волосина цілком людська. Деякі антропологи сподіваються, що ми зрештою знайдемо останні релікти доновітньої людськости у дедалі менших яванських лісах, але я, мушу визнати, ставлюся до цього досить скептично.

36

Проте Homo sapiens, що залишилися в Африці, з неандертальцями не перетиналися й сучасні африканці неандертальської ДНК не мають. Що з цього випливає, треба ще дослідити.

37

"Де ви збираєтеся...": Richard Klein, цитата з "Scientists in Germany Draft: Neanderthal Genome," New York Times, February 12,2009, http://www/nytimes.com/2009/02/1З/science/13neanderthal.html?_r=1&partner=rss&emc=rss.

38

Цією слівною формулою Мао Цзедун 1957 року назвав свій радикальний експеримент з індустріялізації та колективізації Китаю, що спричинив одне з найбільших лих у світовій історії: до 1962 року, коли Мао його припинив, голоду зазнали близько 30 мільйонів людей (я повернуся до цього в десятому розділі). Тому "Великий Стрибок" — термін досить дивний, коли йдеться про опис появи цілком сучасних людей. А втім, він став вживаним.

39

"допитливі вусики...", "Навіть атоми...": А. С. Clarke 1968, рр. 16, 17.

40

Деякі китайські археологи вважають, що сучасні люди еволюціювали в Китаї незалежно. Я обговорюватиму цю ідею пізніше.

41

"єдина щаслива мати": Cann et аі. 1987.

42

Хоча видається дивним, що африканський Адам жив на сто тисяч років пізніше за африканську Єву, це пов'язане просто з тим, що імена нічого не означають. Це не перші чоловік та жінка Homo sapiens, це просто найнедавніші предки, що до них можна простежити гени будь-кого з нині живих. У середньому кількості нащадків чоловіків та жінок однакові (це очевидно, бо кожен з нас має одну маму й одного батька), але кількість дітей на одного чоловіка змінюється навколо цього середнього більше, ніж кількість дітей на одну жінку, позаяк деякі чоловіки мають десятки дітей. Відносно велика кількість бездітних чоловіків приводить до того, що чоловічі генетичні лінії згасають легше, ніж жіночі, а ті чоловічі лінії, що виживають, сходяться на предкові, в часі ближчому до нас, ніж жіночі.

43

"сучасні китайці..."; "Stirring Find in Xuchang," China Daily, January 28,2008, http://www.chinadaily.com/cn/opinion/200801/28/content_6424452.htm.

44

"дані...": Ke et al. 2001, p. 1151.

45

"Раптом...": Herbert Kuhns 1923 interview with Maria Sanz de Sautuola, in Kuhn 1955, pp. 45-46.

46

"такий щасливий...": ibid., p. 46.

47

1999 року геологи Вільям Раян та Волтер Пітмен у книжці Ноїв потоп висловили припущення, що біблійна оповідь є ремінісценцією піднесення рівня Чорного моря. Вони датували піднесення близько 5600 років до н. е., але пізніші студії показали, що басейн був заповнений прісною водою від 16 000 до 14 000 років до н. е., а потім, після прориву Середземного моря десь близько 7400 років до н. е., став солоним. Малоймовірно, що така давня катастрофа стала основою оповіді про Ноя. Більш вірогідним джерелом оповідей про потоп у стародавній літературі могло б бути утворювання теперішньої Перської затоки.

48

Дехто вважає, що на узбережних рівнинах під час льодовикового періоду квітли дивовижні цивілізації, багатші за Атлантиду, але після 12 700 років до н. е. море піднялося й поглинуло їх. Археологи ігнорують це припущення — не тому, що намагаються приховати правду, а тому, що це малоймовірно. Крім усього іншого, прийнявши це припущення, ми мали б повірити, що ніхто з внутрішніх земель (тобто ділянок, що й досі залишаються вище рівня води) ніколи не торгував із втраченими містами та не наслідував їхні досягнення. Попри сто років досліджування, чудових витворів втрачених цивілізацій не виявлено. Траулери досить часто зачіпляють на морському дні кам'яні знаряддя та мамонтові бивні льодовикового періоду, але досконалі артефакти вперто відмовляються з'являтися на світло дня.

49

"перегони когнітивної зброї": Pinker 1997, р. 193 (Сам Пінкер не підтримує цю теорію).

50

Зворушлива сцена, якщо не питати, як то сталося, що цуценя треба