Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Прикордонник розірвав з’єднання. «Зара», нічого не уточнюючи, ввімкнула світло на повну потужність (четверта ранку у її розумінні – час світанку) та розгорнула список пасажирів. Клон, Кібер і Кей Край, Юналі Солай, Ар Лі На та загадкова Ка Ріна.

– «Заро», це що ще таке?!

– Вибач, – долинуло від дверей. – Це моя помилка.

Сем дорахував до десяти. Не допомогло. Ледве чутні кроки за спиною зводили з розуму.

Як вона могла? Не чужі ж люди! Від неї ніхто не вимагав звітності щохвилини, але можна ж було сказати. Зміна імені – не замовлення піци! А інші знали… Фанні, Ліна, Реббіт…

Бісовий повний лайс! Він давно вже поглинув цей корабель із тельбухами.

– Семе? – Катя зупинилася поруч, і її відображення докірливо дивилося з темного екрана. – Мені справді шкода. Я сподівалася, що зможу залагодити це самостійно.

– Залагодила? – Голос слухався погано, здавався чужим і грубим. – Самостійно?

– Не вийшло. – Блакитна майка з блискітками яскравою плямою виділялася на екрані, сумна Катя ніби ховалася за нею, як за щитом. – Я втратила все. Але є й гарна новина. Тепер ти – єдиний власник корабля, мені не можна навіть у налаштування «Зари» зайти.

– А погані які? – Сему не подобалася власна фізіономія: похмура, непривітна, навіть зла. Що за обличчя таке: трохи невдоволений – і маєш вигляд печерної людини, що погрожує палицею недобитому ворогу? – Твої ліцензії треба поновлювати?

Катя зітхнула.

– Треба, – підтвердила неохоче. – Або за великі гроші, або втративши анонімність, а сенс був саме в ній. Свій блат я витратила на тих хлопців з Імодалісу, відтепер ми з тобою не особливі клієнти. Буде стільки бюрократичної метушні, що я посивію. Або просто візьму і здам іспити заново… Так роблять. Іноді. А знаєш, що найприкріше?

– Що я дізнався про все від випадкових людей? – Сем картав себе за дріб’язковість, але образа не трималася в душі, хотіла виплеснутися хвилею і змити те відчуття зради, що колупало серце. – Так, це прикро.

– Втішай себе тим, що відтепер мене звуть Ка! Ка Ріна! – розлютилася Катя. – На Мебісі мене чекає ідентифікаційна картка з цим ім’ям! І я рада, що я не К Ріна чи Кар Іна, як могло б бути! Дурні правила! Я хотіла забути про Коте Ріну і стати звичайною Катериною, але та курка з відомства так рвалася за автографом, що видалила частину букв ліктями і грудьми. А подати заяву знову можна буде лише за рік! Я – Ка Ріна! Ка! Але ти страждай через дурниці, не соромся.

Якщо до цього моменту Сем вважав, що вловив істинну суть «повного лайса», то тепер підозри розгорілися з новою силою. Катя накидалася на людей у відповідь на докори тільки тоді, коли помилялася по-справжньому, але відмовлялася це визнавати через об’єктивні і не дуже причини.

– Про що я ще не знаю? – Сем постарався говорити якомога суворіше, але прикидатися він не вмів ніколи, тож цікавість легко взяла гору. – Врахуй, що скоро ми знову залишимося вдвох. Я не терпітиму жодних придворних інтриг.

Катя відвернулася від екрана. Сіла прямо на панель управління й закинула ногу на ногу, безтурботно помахуючи смішними синіми капцями.

– Помиляєшся, – заперечила м’яко, – скоро нас стане троє чи четверо.

– Ніяких білок! – Сем підхопився з крісла, і воно хитнулося, жалібно заскреготіло розхитаними кріпленнями. – З мене досить і клятого онікського яйця! На все життя вистачить!

Катя легковажно подриґала ногою, змусивши помпони на капцях підстрибувати вверх і вниз, доки один взагалі не злетів.

– Капітане, спокійно. Мої ліцензії випарувались, і нам доведеться або гасати околицями, або найняти справжніх техніка-механіка і медика.

– Мені подобаються околиці.

– Супер. Отже, все чудово.

І знову Сем вловив тривожний дзвіночок. Щось було негаразд. Він відчував шкірою, коли Катя замовчує якийсь момент. У побуті це могло вислизнути від уваги, залишитися за повсякденними турботами, але зараз нічого не заважало, не перебивало слабкий сигнал брехні.

– Про що я не знаю? – повторив Сем із натиском.

Катя опустила голову, розсіяно натиснула кілька випадкових кнопок – на щастя, неактивних.

– Матіса дохідливо пояснила мені, що ти – молодий чоловік у самому розквіті сил, і в тебе є свої потреби, – сказала підкреслено серйозно.

– Та невже?

– Стовідсотково. Я зрозуміла, що злісно порушую твої чоловічі права, тому хочу терміново це виправити і забезпечити тобі оптимальні для здоров’я та розвитку умови.

У Сема перехопило подих і потемніло в очах.

– Ти! – Він важко ступив до неї і навис, спираючись на кулаки. – Я ледве зводжу кінці з кінцями, а ти реально закупила м’ясо?!

– Ні. – Катя підняла невимовно чесний погляд. – Купувати м’ясо економічно невигідно, тому я замовила м’ясний синтезатор та зразки тканин різних сільськогосподарських тварин. Це окупиться лише за п’ять років. І ще… Ну… Ми з Матісою оновили біоконтролер і взяли всім по медичному браслету. Там була знижка. П’ять береш – два у подарунок.

Правда. Напевно правда. Але в чому ж підступ, чорт забирай?! Чому серце колотиться, а руки дрижать у передчутті новин, на фоні яких Імодаліс здасться прогулянкою в квітучому парку?