Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

одно, що тобі погрожував серійний убивця, який також

морочиться з твоїм одягом з наполегливістю збудженого

підлітка.

— Слухай, та пішов на хрін! — повторила вона.

Їй уже набридло, що ця штука її мацає, поки вона, беззахисна, лежить на спині. Правий рукав костюма був важким, а приводи, які в робочому стані додавали їй сил, у неробочому протидіяли її

рухам. Підняти руку було все одно що зробити жим лежачи

однією рукою, вдягнутою у свинцеву рукавичку. Вона все одно

тиснула вгору, поки не відчула тріск. Може, щось тріснуло

в костюмі. Може, в руці. Боббі не знала, бо надто напружилася, щоб відчувати біль.

Але коли щось тріснуло, її рука нарешті піднялася. Боббі

присунула свій кулак угору до голови чудовиська.

— Бувай!

Чудовисько з подивом повернулося, щоб оглянути її руку.

Боббі не спускала пальця з гачка, поки лічильник набоїв не

показав нуль і кулемет припинив обертатися. Істота позбулася

всього, що було вище плечей. Виснажена піхотинка звалила

руку назад на землю.

«ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ ВИКОНАНО, — повідомив костюм. —

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ». Коли повернувся ледь чутний гул, вона

засміялася і вже не могла зупинитися. Вона скинула з себе тіло

чудовиська й сіла.

— Ну й чудово. А то до корабля ще стільки пхатися...

Розділ п’ятдесят перший. Пракс

Пракс біг.

Стіни станції сходилися в центрі під кутами, утворюючи

видовжений шестикутник. Сила тяжіння була трохи більшою, ніж стандартна для Ганімеда, і після тижнів польоту на повній g Праксу доводилося стримуватися, щоб із кожним кроком не

підлітати до стелі. Поруч із ним поскакував Еймос — кожен його

крок низький, довгий і швидкий. Дробовик у його руці завжди

показував ідеально прямо.

На Т-подібному перехресті попереду з’явилася жінка. Темне

волосся і шкіра. Не та, що забрала Мей. У неї вилізли очі на

лоба, і вона рвонула геть.

— Вони знають, що ми йдемо, — сказав Пракс.

Він трохи задихався.

— Док, у них була купа підказок, — голос Еймоса залишався

цілковито

розмовним,

але

за

ним

ховалась

якась

напруженість — щось на зразок злості.

Вони зупинилися на перехресті, тут Пракс нахилився, щоб

покласти лікті на коліна й перевести подих. Старий, примітивний рефлекс. При гравітації менше 0,2 g обіг крові не

збільшиться відчутно, якщо вирівняти голову з серцем. Грубо

кажучи, краще вже стояти, щоб його поза не звужувала судини.

Він змусив себе випрямитися.

— Де під’єднати цей радіотракт для Наомі? — запитав

у Еймоса.

Еймос знизав плечима і вказав на стіну.

— Може, замість цього просто підемо за знаками?

На стіні висіла табличка з кольоровими стрілками, що

вказували у різні боки: «КОНТРОЛЬ СЕРЕДОВИЩА», «КАФЕТЕРІЙ»,

«ГОЛОВНА ЛАБОРАТОРІЯ». Еймос постукав по останній дулом

дробовика.

— Звучить непогано, — сказав Пракс.

— Можеш іти?

— Можу, — відповів Пракс, хоча, мабуть, трохи оптимістично.

Здалося, що підлога під ногами посунулася, відразу після чого

прокотився довгий, лиховісний гуркіт, який він відчував

підошвами стоп.

— Наомі? Як чуєш?

— Чую добре. Мені треба стежити за капітаном на іншій лінії.

Буду зазирати до вас. Усе гаразд?

— Мабуть, це дрібниця, — сказав Еймос. — Тут щось

прозвучало так, ніби хтось стріляв по нас. Вони ж не стріляють

по базі, га?

— Не стріляють, — повідомила Наомі з корабля, слабкий

сигнал стиснув її голос до тонкого і металевого. — Схоже, частина місцевих організовує оборону, але піхота поки що не

стріляє у відповідь.

— Передай їм, щоби вгамували цю погань, — сказав Еймос, уже

прямуючи коридором до головної лабораторії.

За ним стрибнув Пракс, але недооцінив силу і вдарився рукою

об стелю.

— Ніби їм цікава моя думка, — сказала Наомі.

Коридори тягнулися лабіринтом, але такими лабіринтами

Пракс бігав усе своє життя. Інституційна логіка дослідницьких

об’єктів усюди та сама. Планування поверхів різне. Бюджетні

обмеження впливають на те, наскільки дорогі дрібниці

затверджуються. Обрані галузі визначають наявне