Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Минуло місяців три-чотири. Якось раз стоїмо ми поруч на риштованні, стелю розмальовуємо. Дзоба веселий, співає. Я його й питаю, так ніби між іншим: як це вийшло, що ти його не вколошкав? А він:
— Такого чоловіка вбивати не можна!
— Навіщо ж стріляв?
Він довго мовчав. Не знаю, що там у нього в голові крутилося. Потім умочив щітку в фарбу, струснув і сказав:
— Не вистрілити теж не міг!
Але бажання співати пропало в нього. Аж до вечора й слова не промовив.
Через тиждень ми знову сиділи в духані. Був такий Вано сололацький, на прізвисько Махорка. Він підсів до нас і попросив Дзобу позичити йому револьвера на кілька днів. Дзоба відмовив, ні, каже, в мене нічого немає із зброї. Махорка не повірив, та що вдієш — устав і одійшов. Правду кажучи, я тоді подумав, що Дзоба просто віднаджує Махорку. Виявляється, ні. Вій прожив ще двадцять п’ять років, ми, як були, так і лишилися нерозлучні, але більше жодного разу я не бачив у нього зброї й не чув, щоб хтось бачив.
Ніколи більше при ньому зброї не було.
Граф Сегеді
На початку серпня Дата Туташхіа піднявся вгору по Інгурі, прийшов у Сванетію й на три дні зупинився в Мулахі у братів Гуджеджіані. На світанку четвертого дня він знову вирушив у дорогу, переночував на самісінькому перевалі і, спустившись у Балкарію, обійшов верхів’я Баксану й прилеглі міжгір’я — шукав побратима, абрага Біляля Занкші. Родичі Біляля дали Туташхіа за проводиря молодшого двоюрідного брата Біляля, і він, провівши Туташхіа через Чегемську ущелину, привів його до старшого брата. Абраги переговорили наодинці, і Біляль разом з молодшим братом спустився вниз по Чегему, а через три дні привів Даті жеребця, якого ще навесні вкрав у стайні Мухамеда Гуте й надійно заховав у ліскенських лісах.
Туташхіа багато чув про стать і славу того жеребця, але такого побачити не сподівався. Кінь вразив його, аж коліна затремтіли. Він скочив на необ’їждженого жеребця, і гасав, і крутив його, і себе вимотував, поки сам не вибився з сил і жеребця не вгамував.
Біляль був у тому щасливому віці, коли кінь, вершник, зброя й куля, з неї випущена, здаються єдиним творінням божим. Коли він побачив уславленого сивочубого абрага, що ніби злився з благородним конем, від захоплення й гордості в нього сльози підступили до горла. А коли Туташхіа зіскочив з коня, Біляль сказав старшому побратимові, що аж сяяв від збудження:
— На цьому жеребці тільки ти на всьому білому світі й гідний сидіти, клянуся аллахом, Дато!
Вони увійшли в саклю, попоїли хампали з часником у сметані й лягли відпочити.
— Не подумай, що я слабодухий,— сказав Біляль, і в його голосі зазвучала шанобливість.— У нашому побратимстві я — молодший, і коли чогось не розумію, можу спитати. Чоловік, якому ти ведеш цього жеребця, твій ворог. Поки він не з’явився у ваших краях, скільки років за тобою ганялися, а все марно — ти ходив як хотів. А цей на кожному кроці тобі смерть готує, і він дістане на подарунок двадцятитисячного жеребця. За віщо ж?
Туташхіа не знав балкарської мови, але Біляль, грузин по матері, трохи вмів розмовляти по-грузинському, і побратими розуміли один одного. Закони лицарства й побратимства диктують стриманість у розпитуванні,, та коли вже запитання Поставлено, слід знайти шлях для відповіді. Туташхіа довго шукав слова, щоб прокласти цей шлях, і, трохи подумавши, відповів:
— Чоловік, про якого ти кажеш, не ворог мені. В цьому житті кожен робить своє діло, Білялю. Таких, хто робить своє діло, а воно виявляється корисним для всіх,— на цьому світі поки що мало. Зате тих, хто робить своє діло, а воно приносить усім зло,— такими людьми світ захряс. То що ж, усіх поганих людей мати за своїх ворогів?
— Справедливі твої слова, клянуся аллахом.
— Бути шляхетною людиною й справжнім абрагом — це аж ніяк не означає, що за тобою ганяються, а ти втікаєш. Навпаки, шляхетна людина сама мусить бути переслідувачем; Вона переслідує зло, яке чинять погані люди, і перетворює те зло на добро. Коли не так, то який сенс у наших втечах, у спритності ховатися й зникати?
— Твоїми вустами Магометова мудрість говорить, валлагі-білагі![47]
— Магометів час був інший, Білялю-брате. Ні Магометові, ні Христу не треба було говорити про це. Це говорить наш час і наше життя.— Туташхіа подумав і вів далі: — Якщо ти поклав собі з тьми-тьмущої поганих справ хоч одну перетворити на добру, тоді поганих людей ти вже не можеш вважати за своїх ворогів, і я тобі скажу чому. Поганих людей — майже весь світ. Якщо їх мати за своїх ворогів, тоді по один бік лишишся ти сам-один, а по Другий вони — всі разом. І вони тебе здолають. Це — одно. А ось друге: почнеш ти битися з поганою людиною, нехай здолаєш ти таких поганих з десяток, та наше життя, як квочка, виплоджує поганих людей,— дивишся, замість твого десятка он уже цілі виводки всілякої погані розбрелися. І вийде, що ти збільшив зла, а не зменшив. І ще я хочу тобі сказати: за яку б ти справу не брався, якщо не підеш до неї з любов’ю в душі,— ти з нею не впораєшся. Раз ти вирішив, що ця людина твій ворог, ти її зненавидів, а щоб зло, яке вона вчинила, перетворити на добро, в цій справі ненависть тобі — не товариш і не порадник. Тому ти й не повинен у поганій людині бачити ворога. Нехай вона має тебе за ворога і б’ється з тобою, нехай вона гонитель, а ти гнаний,— тоді люди стануть на твій бік. Ні ворогом, ні другом поганої людини не вважай. Ти повинен бачити шкоду, що йде від неї, зло, яке вона чинить,— а більше нічого. Ось ту шкоду і те зло ти й повинен переслідувати, щоб перетворити їх на добро. А люди побачать, що добре перемогло зле, і почнуть наслідувати тебе, самі стануть кращі, ніж були, більше їх стане, таких людей, і тоді поганим справам і думкам дедалі важче буде знаходити собі місце. Це обов’язок усіх людей і обов’язок абрага. Ось так.
— Святі слова, клянуся аллахом!— вигукнув Біляль і знову став дуже пильно слухати.
— Ти мисливець і ходиш на турів, бо знаєш їхні
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.
