Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

Михайло Козоріс

Народився 2.03.1882 р. у Калуші на Станіславівщині. У 1912 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету. Брав участь у Першій світовій війні. У 1919 р. переїхав в Україну, працюючи в Наркоматі юстиції УРСР.

Належав до літературної організації «Західна Україна». Друкуватися почав з 1907-го як поет, публікуючись у 1907–1908 рр. у «Дзвінку» та «Калуському Листку», а також в газеті «Поділля» у 1918-му. Окремо вийшли збірки оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929), «По кам’яній стежці», повісті «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932), писав також п’єси для дітей, спогади про І. Франка, М. Черемшину, В. Стефаника.

14.02.1933 р. М. Козоріс був заарештований і 1.10.1933 р. засуджений на 5 років. Покарання відбував на Соловках. 9.10.1937 р. засуджений до найвищої кари і розстріляний 3.11.1937 р. в Сандармоху.

Коляда
На синім небі сходить вже зоря, Ликуй днесь в мирі руський народе! Христос-Дитятко йде із-за моря, Забудь всі муки, болі, незгоди. Втішайтесь нині, руські всі діти, Христос родився – славіте! Най згода в серця днесь запитає, Дитятко Боже світ полюбило. «Любіть брат – брата», – всіх нас навчає, В любві скоріше кожде йде діло! Тому любіться й ви, руські діти, Христос родився – славіте! На синє небо вийшла зірниця, Від світла правди ворог змарніє. Голубить правду Мати-Дівиця І вольний нарід руський зрадіє. Любіть край рідний, руські всі діти, Христос родився – славіте! «Я чую дзвін гуде-гуде…»
Я чую дзвін гуде-гуде, Далеко ген полями І кличе всіх, що лиш живуть, В обійми йти до Мами. Я чую дзвін, як каже всім: Ідіть, Вона чекає Від тисяч літ, як день так ніч Дітей дрібних глядає. Гей рука в руку як оден Зберемось разом згідно, Підем туди як стій усі Вітати Неньку рідну.