Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він був укритий слизом, і Голден не наважився забрати його на
«Смугач». Поглинувши кілька радів, він поцупив оонівський
скафандр із однієї з комірчин і перевдягнувся. Такий самий був
на Ларсоні. Щойно повернувшись на «Смугач», Голден надіслав
на корабель Саузера коди віддаленого доступу. Він уже майже
дістався «Росинанта», коли «Кінг» зник у кулі білого вогню.
Розділ п’ятдесятий. Боббі
–Капітан щойно полетів, — повідомив Еймос, коли
повернувся до майстерні.
Боббі висіла за пів метра над палубою, оточена вузьким
кільцем смертоносної техніки. Позаду лежав її вичищений
і переоснащений розвідкостюм — дуло недавно встановленого
кулемета поблискувало в отворі на правій руці. Ліворуч висів
щойно зібраний автоматичний дробовик, з яким у Еймоса були
теплі стосунки. Решту кільця становили пістолети, гранати, бойовий ніж і магазини для різної зброї. Боббі востаннє
перебрала все подумки й вирішила: зробила все, що в її силах.
— Думає, що, мабуть, не повернеться, — продовжив Еймос, а тоді нагнувся і вхопив дробовик. Оглянувши його критичним
поглядом, механік схвально кивнув у її бік.
— Коли йдеш у бій і знаєш, що не повернешся, це прояснює
тобі думки, — сказала Боббі.
Вона простягнулася, вхопила броню і затягнула себе
всередину. Це нелегко зробити за мікрогравітації. Довелося
викручуватися і трястися, щоб опустити ноги в костюм, перш
ніж вона могла почати замикати груди. Боббі помітила, як
Еймос із дурнуватою посмішкою спостерігає за нею.
— Серйозно? Зараз? — обурилася Боббі. — Ось ти кажеш, як
твій капітан летить назустріч вірній смерті, аж раптом на думці
тільки «О, цицьки!».
Еймос так само усміхався, нітрошки не тверезіючи.
— Комбез не лишає багато для уяви. То й усе.
Боббі закотила очі.
— Повір мені, якби я могла одягнути товстий светр під
повністю зчленований, механізований бойовий костюм, я б усе
одно цього не робила. Бо це тупо.
Вона натиснула кнопку, що закриває костюм, і броня
обгорнула її, наче друга шкіра. Опустила шолом і заговорила
з Еймосом через зовнішні динаміки, знаючи, що звучить, як
робот, а не людина.
— Облиш дитячі забавки, — прогуркотіла вона, і слова луною
рознеслися по кімнаті.
Еймос мимоволі відступив назад.
— Капітан не єдиний, хто ризикує не повернутися.
Боббі залізла в ліфт і дала йому підняти себе аж до командної
палуби. Авасарала сиділа, пристібнута до крісла за вузлом
зв’язку. Наомі займала звичне місце Голдена за тактичним
екраном. Алекс уже мав бути у кабіні пілота. Боббі підняла візор, щоб заговорити нормальним голосом.
— Можемо летіти? — спитала Авасаралу.
Стара кивнула й підняла долоню, показуючи «зачекай», поки
говорила з кимось по мікрофону на навушниках.
— Марсіяни вже висадили чоту, — відповіла вона, відсуваючи
мікрофон від обличчя. — Але їм наказали виставити оточення
й закоркувати базу, поки хтось вищий у харчовому ланцюжку не
вирішить, що робити.
— Вони ж не збираються... — почала Боббі, але Авасарала
урвала її зневажливим помахом руки.
— Хрін їм. Це я вища в харчовому ланцюжку, і я вже вирішила, що ту скотобійню ми зрівняємо з землею, щойно ви злетите
з поверхні. Я хотіла дати вам час забрати дітей, тому вони ще
думають, ніби я це обговорюю.
Боббі кивнула до Авасарали кулаком. У піхоті розвідників
навчають
використовувати
поясанську
мову
жестів,
перебуваючи в бойовій броні. Але її рух, схоже, лише
спантеличив Авасаралу, яка відповіла:
— Тому годі бавитися рукою і йди забери тих бісових дітей.
Боббі попрямувала назад до ліфта, дорогою під’єднуючись до
головного каналу корабля.
— Еймосе, Праксе, чекатиму вас через п’ять хвилин біля
шлюзу, одягнених і готових летіти. Алексе, саджай нас на сушу
через десять.
— Прийнято, — відповів Алекс. — Вдалого полювання, солдатко.
Цікаво, чи стануть вони з часом друзями? Це міркування її
бентежило.
Коли вона прийшла, Еймос чекав біля шлюзу. На ньому була
легка броня марсіянського виробництва,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.