Читати книгу - "Українські традиції"

на день, не прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч. Двері його серця відчинені для всіх, хто може з вірою просити його допомоги, а він нікому не відмовляє в пораді і дарує втіху.

Під час гоніння в Римській імперії на Церкву Христову, за царювання Діоклетіана і Максиміана, святитель Миколай був схоплений і кинутий до в'язниці. За царювання Константина Великого св. Миколай був визволений з тюрми і повернувся до свого приходу.

У 325 році св. Миколай був присутній на першому Вселенському Соборі, де ревно захищав Православну Церкву.

У грудні 343 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мір.

У VII ст. св. Андрій Критський написав хвалебні вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VIII ст. св. Іоанн Дамаскін, у IX – Феофан і Візантій на честь чудотворця Миколая склали багато хвалебних пісень, які нині співають на Богослужінні.

За царювання Алексія Комнина (1081—1118) в 1087 р. по Р. X. нетлінні мощі святителя Миколая були перенесені в місто Бар у Південній Італії. Це сталось після того, як варвари захопили Лікійське місто Мір і спустошили його. Пресвітеру з міста Бар уві сні св. Миколай заповів перенести мощі з міста Мір у місто Бар. Коли пресвітер розповів про це людям, близьким до Церкви, ті дуже зраділи великому дару Божому. Вони відправили знатних людей і священиків на кораблі в м. Мір, де відшукали раку з мощами і перенесли її на корабель. При цьому дуже багато людей зцілилося. 11 квітня вони вирушили з Мір, а 9 травня прибули в Бар. Жителі міста вийшли зустрічати корабель із свічками і з піснями. Вони з радістю і честю прийняли святі мощі угодника Божого і поклали їх у церкві Іоанна Предтечі.

У той час місто Бар було під управлінням Константинопольського патріарха, і жителі його сповідували віру Православної східної Церкви. В XII ст. нармани завоювали всі грецькі володіння в Італії. Папи, перебуваючи в добрих стосунках з нарманами, утвердили в Греко-італійській церкві свою владу. Замість влади Константинопольського патріарха, замість грецької ієрархії і Богослужіння почали вводити Латинську. Ця зміна сталась через сто років по перенесенню мощів чудотворця Миколая.

Вдячні жителі м. Бар побудували на честь чудотворця Миколая чудовий кам'яний храм, встановили золоту раку. На третій рік після перенесення мощей, зібравши з навколишніх міст архиреїв і священиків, при великій кількості людей урочисто перенесли мощі св. Миколая з церкви Іоанна Предтечі в новозбудований храм і поклали в приготовлену раку в олтарі.

Перенесення мощей св. Миколая святкується 9 травня (ст. ст.).

У Київській Русі празник перенесення мощей святителя Миколая з Мір у Бар встановлений за Київського митрополита Іоанна II і Київського князя Всеволода (1078—1093).

У своїх піснях на честь св. Миколая Церква співає: «На висоту чеснот підніс ти себе і славним чудотворцем у Мирях явився; почиваючи тілом у Барі, духом ти всюди одвідуєш вірних і всіх із біди визволяєш, достойно честь приймаючи, між святителями прославлений угодниче Христовий».

Тропар свята: Правилом віри і образом лагідності, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю – багате, отче, священноначальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Це – веселе народне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселились. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!»

Хто перший прийде вранці до хати, той буде першим «полазником». Добре, щоб це була добра людина.

У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше – на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ св. Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки брали з собою образ святого чудотворця.

В Галичі св. Миколай роздає дітям подарунки.

Найменування господнє. Новий церковний рік. Василія Великого
(1 січня ст. ст. – 14 січня нов. ст.)

Обрізання – це священнодійство старозавітної Церкви, що було прообразом християнського таїнства св. Хрещення, яке відбувалось у іудеїв над восьмиденним народженим хлопчиком.

Бог у своєму заповіті Аврамові говорить: «А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого» (Бут. XVII, 12).

Ісус Христос, який по плоті із роду Авраама, був також обрізаний в цей день, – восьмий від народження Свого, і названий Ісусом – тим ім'ям, яке було передвіщено Пресвятій Діві Марії Архангелом Гавриїлом: «І ось ти в утробі зачнеш і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус» (Лук. І, 31).

У цей день святкується і найменування Господнє. В