Читати книгу - "Ходіння по муках"

У кожній кімнаті лежали поранені на тісно поставлених койках з неструганих дощок. В операційній, де — до виселення — учитель жіночої гімназії писав свою дисертацію, вона знайшла лікаря. Він витирав рушником оголені вище ліктя волосаті руки і, побачивши Дашу, підморгнув їй карим оком:

— Ну як, встигли посопти носиком? А у мене тут була цікава операція: відрізав хлопчині аршин з п’ять тонких кишок і через місяць буду з ним пити горілку. Тут ще привезли одного командира, тяжкий випадок шоку… Впорснув камфору, серце працює, але сам поки що непритомний… Простежте за пульсом, якщо почне падати, зробіть ще одну ін’єкцію…

Перекинувши рушника через плече, він підвів Дашу до дощаної койки. На ній навзнак лежав Іван Ілліч Телєгін. Очі його були з зусиллям зажмурені, наче в них било сліпуче світло. Розтягнуті губи стиснені. Ліву руку його, що лежала на грудях, лікар узяв, спробував пульс, легенько тріпнув:

— Бачите, а була стиснена, як судорогою… Шок, я вам скажу, дає інколи надзвичайно цікаву картину… Штучка мало вивчена… Тут така сама механіка, як родимчик у немовлят… Центральна нервова система не встигає виставити захист проти несподіваного нападу…

Лікар урвав мову на півслові, тому що сам дістав несподіваний шок, хоч і незначний… Дарія Дмитрівна помалу стала на коліна перед койкою і всім лицем припала до покиненої лікарем руки цього командира…

Вадим Петрович Рощин прокинувся пізно в поганючій готельній кімнаті з, брудним вікном, запнутим пожовклою газетою, на коротенькому ліжку, під ріденькою ковдрою. Поїзд відходив пізно вночі. Попереду був незапов- нений день. В цигарковій коробці залишалась одна цигарка. Він пом’яв її, закурив і став дивитись на свою худу, жилаву руку з гусячою шкірою. Розшуки Каті були безуспішні… Каті він не знайшов. Відпустка скінчилася, треба було повертатись на Кубань, у полк.

Через дві доби він вилізе з вагона, сяде в бричку, поїде степом, не заводячи розмови з нижнім чином на козлах. У станиці, на широкій вулиці, колеса брички загрузнуть у коліях, повних уже безплідної в листопаді дощової води. Він вилізе прямо в грязь, накаже віднести чемодан до хати і піде до станичної управи, в штаб, до командира полку, генерал-майора Шведе.

Він застане цього викоханого дурня за читанням віршиків символістів: «Полум’яне коло» Сологуба або «Перли» Гумільова. Після рапорту Вадим Петрович прийме взвод. Може, одержить роту. Почнеться одноманітність: стройові заняття, відвідування офіцерського зібрання, де його будуть розпитувати про дівчат, про бенкети, пускатимуть дотепи з приводу його худорби, сивого волосся і похмурого вигляду.

Вечорами — ходіння з кутка в куток у себе в хаті. О десятій годині денщик мовчки стягне з нього чоботи… Це — одна ймовірність, а друга — якщо полк на фронті, в боях…

Йому ввижався той самий мертвий степ з валами північних хмар, комини серед пожарища, загрузлі в болоті вози з пораненими, здохлі коні і — крайня межа цього степу: окоп з людьми, які валяються серед калу і закривавленого ганчір’я… Він уявив себе професіональним хватом, легендарним фаталістом, що показує приклад холодної ненависті, якої у нього нема, якої у нього давно більше нема. В ньому тільки гидливість і нудота, коли подумає про людей.

Він підвівся на ліжку, стараючись застебнути гудзика на сорочці, шукаючи тютюну, потягнувся за штанами, що впали на підлогу, і ліг знову, закинувши руки.

— Все-таки з таким настроєм не можна, — промовив він тихо, і цей не його голос йому не сподобався, гидливість постала в ньому до того, як він це сказав… «Чому не можна? Чому це «все-таки» не можна? Все можна! Аж до ремінного паска, — одним кінцем до дверної ручки, другим — за шию… Давай, Рощин, по-чесному… Отакий ти чистоплюй… Така ж сволота, як і всі…»

І він зло і мстиво почав згадувати тисячі зустрічей тут, у Катеринославі… Жінок з слідами евакуацій на об- личчях і з жалюгідними залишками неприступності, які бігають по готелях і пропонують різні дрібні речі, «дорогі як спогад»; генералів, які поплескують по спині, називаючи голубчиком, — сизо бритих, спливаючих здоров’ям, надзвичайно розв’язних знавців по продажу й купівлі залізничних накладних на казенні товари; громоголосих пбміщиків, зігнаних із своїх садиб, — вони тиснулися в номерах, разом з своїми безтолковими поміщицями і довгими, веснянкуватими, розчарованими дочками, перехоплюючи грошенята, повнокровно наїдалися в ресторані, де вчили кухарів готувати нечувані страви, називали революцію заварухою і загалом збували час серед рожевих надій, які не облишали російське дворянство навіть у найтяжчі часи. Він пригадував у вестибюлі готелю різноманітний люд, який надзвичайно швидко втрачав громадську стійкість, лише по гербових гудзиках та кашкетах можна було догадатися: це — прокурор, і, отже, причепився до якогось нахабного хлопчака, щасливого спекулянта, силкуючись всунути йому поламаного годинника; а цей — начальник департаменту акцизних податків, сивий, кашливий, з ціпком, — він, видно, розтринькав уже свої цінності і заздрісно поглядає на багаті угоди, на миготливі руки, в яких ворушаться кредитки…

Пронозливі спекулянти в шикарних костюмах влітають крізь парадні двері, крутять пальцями й очима, збиваються в купки, нервово перешіптуються і вибігають знову на вулицю, як крилаті Гермеси — боги торгівлі й удачі. У вестибюлі можна взнати про просування казенних вантажів, про цистерну з машинним мастилом, яка десь поділася, про курс долара, що підстрибує і падає по кілька разів на день, в прямій залежності від французьких або німецьких контратак на Західному фронті, але це вже — справи серйозні… Дрібні спекулянти у вестибюлі широко розступаються, стрибаючі від збудження очі їх спрямовані на «велику» людину…

Поважно і не кваплячись він заходить у дуже довгому пальті, в картузику або в оксамитовому капелюсі на потилиці, в руці зонтик, борода його від підборіддя прилизана до шиї, від цієї недоторканної бороди можна лише — для зосередження розумової діяльності — відділити пальцями одну волосинку і покрутити. Очі його відображують напружене духовне життя, далеке від дрібниць, бо він — мислитель: він зіставляє, шукає і знаходить ті категорії, які обумовлюють падіння або