Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

У тому числі, 8 разів було обстріляно блокпост поблизу н.п. Сміле.

Шість разів завдали вогневих ударів по позиціях українських військ у районі Пісків.

Обстрілювали околиці Дебальцевого, позиції українських військ на території аеропорту в Донецьку, поблизу н.п. Трьох­ізбьонка, Луганськ, Трудівське, Авдіївка, Чернухіно, Новоорловка, Троїцьке.

• Президент України Петро Порошенко і президент Росії Володимир Путін у п’ятницю провели двосторонню зустріч в Мілані.

18 жовтня 2014 року

• Зведення новин

Кількість загиблих у результаті бойових дій на території Донецької та Луганської областей сягнула 3 707 осіб і 9 075 зазнали поранень

Про це йдеться у тижневому звіті Управління ООН з координації гуманітарних питань.

• За добу, що минула, у зоні бойових дій на Донбасі загинули двоє українських військовослужбовців, ще троє отримали пора­нення.

Про це під час брифінгу повідомив заступник керівника ІАЦ РНБО Володимир Польовий.

Протягом доби основні дії бойовиків локалізовані навколо Донецька та поблизу Дебальцевого.

• У Донецьку в Ленінському, Ворошиловському, Куйбишевському та Київському районах чутні не тільки залпи з важких знарядь, а й вибухи.

Про це повідомили у міськраді, посилаючись на дані місцевих жителів.

19 жовтня 2014 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ВІКТОР ГУРНЯК («ГАРТ») (08.06.1987 — 19.10.2014). Батальйон «Айдар»

«Гарт», або як його згодом прозвали в «Айдарі» — «Олігарх», стояв на одній із найнебезпечніших позицій, у розпал бойових дій на Луганщині. 32 блокпост, поблизу села Сміле. Невеличкий окоп був захистом для кількох хлопців, які тримали гарячу тривожну точку.

Вітя набрав дружину 18 жовтня о 16:30. Говорив швидко й чітко, бо часу мав небагато.

— Пам’ятаю дуже добре ту нашу останню з Віктором розмову, я ще довго зберігала скріншот цього дзвінка в телефоні, аби не забути. Казав, що все буде добре, що любить нас із малою і постарається передзвонити вранці за першої нагоди. Просив: «Ти зрозумій мене, не можу довго зараз говорити». Я й не заперечувала й казала, що сама не телефонуватиму, а чекатиму його дзвінка. А вранці, ти знаєш, а це й справді дивно, бо я прокинулася з жахливим болем у спині, я ледве сповзла з ліжка. А потім дізналася, що Віктор загинув. Виявилося, що смертельний осколок влучив йому саме в той бік, де я відчула біль. Можливо, то він мені якось тілесно передався. Віктор вивозив поранених під мінометним вогнем, загинув о 10:10. На його грудях був прапор і фотоапарат.

Віктор Гурняк («Гарт»). Батальйон «Айдар»

Іринка обійняла Вікторового «Кенона» й запла­кала.

У ту мить до неї підбігла Юстя і притулилася щічкою до мами.

— Мам... мама, ну чого ти плачеш? Я візьму, я обережно. — Юстинка взяла фотоапарат, трохи покрутила його в маленьких рученятах, порозглядала нас усіх у вічко, трохи понатискала кнопок і зрештою поклала його між Гартових нагород.

Після Вікторової загибелі його друзі вирішили зробити фотовиставку його робіт. І насправді, це дуже важливо, бо за останній рік він зробив стільки знакових і важливих світлин, що їх повинен був побачити кожен і не тільки в Україні. І ця фотовиставка помандрувала всім світом: люди змогли дізнатися і про Віктора, і про його подвиг, а ще правду про Революцію Гідності, вкрадений Крим і справжню війну в Україні.

• Зведення новин

За добу, що минула, зафіксовано більше 50 обстрілів позицій сил АТО.

Про це повідомили у прес-центрі АТО.

Згідно з повідомленням, вночі неконтрольовані терористичні збройні формування стріляли по блокпостах, опорним та спостережним пунктам, що розташовані в районі Станічно-Луганське, Ольхове, Красногоровка, Невельське, Пескі, Нікішино, двічі були обстріляні позиції в районах кургану Могила Гостра, Орлово-Іванівка та Майорск.

20 жовтня 2014 року

• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»

20 жовтня 2014 року. Духи «Запах України» та українська реальність

Минулого тижня в повітря Києва знову короткочасно повертався запах палаючих шин — активісти «Правого сектора» та націоналістичної партії «Свобода» знову палили шини перед парламентом на знак протесту проти того, що парламент під час свого останнього засідання перед пар­ламентськими виборами не визнав ветеранів Української повстанської армії — УПА — учасниками бойових дій. Йдеться про ту українську армію, яка спочатку воювала разом із німецькою армією Гітлера проти СРСР, а потім, після перемоги Радянського Союзу, протягом понад 15 років вела партизанську війну з радянською системою на території Західної України та Буковини. Я не знаю, скільки десятків ветеранів УПА залишилися на сьогодні живими і наскільки їм потрібен цей статус? У Західній Україні ветерани УПА отримують пільги від місцевої влади, також їм доплачують трохи до пенсії. Визнання їх «легітимними» учасниками війни скоріше підвищило б рейтинг партії «Свобода», що сильно впав, ніж допомогло б колишнім борцям із радян­ським режимом. Але це політика, а в політиці іноді неможливість досягти поставленої мети також є позитивним результатом, якщо боротьба за досягнення мети була надто публічною.

У трьох містах України пройшли і мітинги, якщо не сказати — бунти, солдатів строкової служби Внутрішніх військ України. Найбільш серйозна ситуація складалась у Києві. Солдати внутрішніх військ із частини, розташованої під Києвом, зачинили своїх офіцерів у казармі й пішли на Київ під Адміністрацію Президента вимагати мобілізації. Ці солдати не брали участі у воєнних діях в Донбасі, але зате брали участь у спробах придушити протести на Майдані минулої зими. Близько чотирьохсот солдатів брали участь у цій дивній акції, що більше підходить під визначення «воєнний злочин». Через кілька годин вони погодились повернутися в частину, й інцидент було вичерпано. Одначе, звичайно, інформація про бунти військових «по всій Україні» стала головною новиною російських телеканалів. Пізніше виступив Президент Порошенко і заявив, що у зв’язку з воєнними діями в Донбасі мобілізація сол­датів усіх військових частин відкладається до стабілізації обстановки. А трохи пізніше виступили й представники Служби безпеки України, які повідомили, що бунти вій­ськових було підготовлено російськими спецслужбами в багатьох містах України, але вдалося реалізувати заплановане тільки в трьох містах. В інших містах українські спец­служби змогли заблокувати діяльність своїх росій­ських колег. З’ясувалося, що координувалися раніше заплановані солдатські бунти через російську інтернет-мережу «Вконтакте», а також через проросійських активістів на місцях. У військовій частині в селищі Новопетрівці під Києвом бунт почався після того, як на територію частини потрапили проросійські активісти, що прикинулися батьками солдатів, які приїхали відвідати своїх дітей. Саме вони почали на території військової частини мітинг і закликали солдатів ізолювати офіцерів і йти до Києва вимагати звільнення