Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Окреслену лінію на якнайшвидше позбавлення від сталінської спадщини тримав Маленков. Ще під час війни він за вказівкою Сталіна налагодив приватні стосунки з британським прем’єром Чьорчіллем. Згадавши стару дружбу, Маленков відразу після смерті Сталіна звернувся до Чьорчілля з пропозицією бути посередником між СРСР і США в питанні припинення війни в Кореї. Чьорчілль погодився. Неофіційні переговори розпочалися й незабаром забезпечили результат: війну в Кореї було зупинено.
Маленков зробив рішучий крок у питанні забезпечення країни продовольством. Селянин за Сталіна повинен був платити за те, що мав корову чи свиню, яблуні чи вишні у своєму саду, за те, що вирощував кріп та огірки. Маленков скасував грабіжницькі податки на особисте селянське майно. Присадибні ділянки дозволив збільшити в п’ять разів!
І народ заспівав:
А товариш Маленков
Дав нам хліба і блінков.
Маленков виступив за виведення радянських військ з іноземних територій, скорочення непомірних військових витрат, припинення безкоштовної військової допомоги азіатським й африканським князькам.
Дії Маленкова в жодному разі не були одностороннім роззброєнням. Виводити радянські війська з Німеччини Маленков пропонував лише за умови, якщо війська США, Великобританії та Франції теж підуть з Німеччини, а Німеччину буде оголошено нейтральною та навічно роззброєною державою.
Часу на балачки не лишалося.
7
Через три місяці після смерті Сталіна, 17 червня 1953 року, повстав Східний Берлін. Керівництво так званої Німецької Демократичної Республіки втекло під захист радянських військ. Повстання розповзлося на всю Східну Німеччину, страйки охопили тринадцять найбільших міст Східної Німеччини, включно з Берліном, Лейпцигом, Магдебургом, Ростоком. Офіційний історик М. Зенькович повідомляє:
«Невдоволення східних німців підігрівалося ззовні. П’ять найбільших західнонімецьких радіостанцій закликали населення НДР до громадянської непокори.»
(Маршали і генсеки. — Смоленськ: Русич, 1998. — С. 289)
Такі заяви я абсолютно не розумію. Якщо п’ять західнонімецьких радіостанцій закликали жителів Східної Німеччини до громадянської непокори, то слід увімкнути десять наших радіостанцій на повну потужність і закликати жителів Західної Німеччини до громадянської непокори. І вони повстануть! Хіба ж ні?
А ще десять радіостанцій закликали б пролетаріат Франції до зброї! Та не завадило б й американський робітничий клас підняти на пролетарську революцію!
Але наші агітатори чомусь не пояснюють, чому на заклик західнонімецьких радіостанцій народ Східної Німеччини піднявся проти уряду, а на заклик наших радіостанцій народи Фінляндії та Німеччини, Великобританії і Канади проти своїх урядів не виступають.
Можливо, потужності радіостанціям забракло?
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
5 березня 1946 року Чьорчілль виголосив промову у Фултоні. Багато з того часу упливло води, але й досі зустрічаються люди, які вперто повторюють: не проголосив би Чьорчілль промову — не було б і Холодної війни.
Та згадаймо, що рівно за півроку до промови Чьорчілля, 5 вересня 1945-го, у Канаді попросив політичного притулку шифрувальник дипломатичної резидентури ГРУ Ігор Сергійович Гузенко. Він захопив із собою 109 документів, серед яких не було жодного таємного, 88 мали гриф «сс» — цілком таємно, 41 — «сс/ов» — цілком таємно особливої важливості.
Влада Канади вірити документам відмовилася.
Але коли перевірила й повірила, то здригнулася не лише вона.
Виявилося, що агентура ГРУ глибоко проникла в таємниці уряду Канади, британської дипломатії та розвідки, американської атомної промисловості. Вожді Радянського Союзу виголошували такі правильні промови про мир і дружбу, проте під час Другої світової війни розгорнули справжню таємну війну проти своїх союзників — США, Великобританії, Франції, Канади.
До речі, 24 липня 1945 року під час Потсдамської конференції, за два тижні до американського атомного удару по Хіросімі, за півтора місяця до втечі Ігоря Гузенка, Президент США Гаррі Трумен повідомив Сталіна про те, що США володіють зброєю абсолютно неймовірної потужності. Сталін на заяву уваги не звернув, перевів розмову на іншу тему.
До сьогодні знаходяться люди, які сміються над дурненьким Сталіним. Сталін, на їх думку, не розумів важливості технологічного прориву в галузі створення атомної зброї. Проте на той час «дурненький» Сталін загребущими лапами ГРУ вже поцупив усю необхідну технічну інформацію, яка дала змогу створити й 1949 року випробувати перші радянські атомні бомби РДС-1 «Олена» і РДС-2 «Людмила», перейти до створення РДС-3 «Марія» і РДС-4 «Тетяна».
Таємна війна Радянського Союзу проти своїх союзників під час спільної війни проти нацистської Німеччини — це і є Холодна війна.
Однак якщо все ж таки вважати, що не справи, а чиїсь промови стали детонатором Холодної війни, то не буде зайвим згадати про те, що не лише відставний Чьорчілль виголошував промову у провінційному містечку. Промову виголошував також інший політичний діяч, наділений усією повнотою державної влади. І виголошував її не в далекій провінції, а в столиці.
Ім’я діяча — Йосип Сталін.
Місце — місто Москва, Великий театр.
Дата — 9 лютого 1946 року.
Це майже за місяць до появи Чьорчілля у Фултоні.
Навіть Центральний орган Міністерства оборони РФ змушений визнати, що «Промова Сталіна від 9 лютого була сприйнята на Заході як заклик до нового протиборства з капіталізмом» (Червона зірка. — 2006. — 11 березня).
Сталін був аж ніяк не першим, хто закликав до протиборства.
Холодна війна, на мій погляд, розпочалася відразу після захоплення більшовиками влади у Петрограді. І стартувала вона промовою Троцького на Другому з’їзді рад 26 жовтня 1917 року:
«Усю ж надію свою ми покладаємо на те, що наша революція розв’яже європейську революцію. Якщо повсталі народи Європи не розчавлять імперіалізм — ми будемо розчавлені, це безсумнівно. Або російська революція підніме вихор боротьби на Заході, або капіталісти всіх країн задушать нашу революцію.»
(Троцький Л. Твори. — Москва — Ленінград, 1925. — Т. 3. — Ч. 2. — С. 66)
Троцький помилився. Ніякі капіталісти нас не душили.
Ми самі взяли на свої плечі відповідальність за долі всього світу. З цілковитою безвідповідальностю за долю свого народу і своєї країни.
Боротьбою за щастя народів Угорщини та Чехословаччини, Болгарії, Німеччини, Анголи, Ефіопії, Індонезії, Єгипту, Чилі і В’єтнаму, Кореї, Румунії, Алжиру, Польщі, Великобританії, Лівії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Албанії, Литви, Ірану, Туреччини, Афганістану й Аргентини ми підірвали життєві сили власної країни. Декілька поколінь працювали
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її ім’я було Татьяна», після закриття браузера.
