Читати книгу - "Стежка навколо вогню, Лариса Лешкевич"

Вони поїхали  неспішною риссю і швидко розчинилися в темряві опівночі.

– Що з кіньми? – спитав Кадмас, підходячи до кущів, де розташувалися його супутники.

– Все  гаразд, – відповів Нілас, –  вони трохи відпочили і готові продовжити шлях.

– Тоді продовжимо.

–  Бажаєш   скоріше обійняти наречену?

– Спершу бодай побачити її! – хмикнув Кадмас на незграбний жарт друга.

Вард почав поволі сідлати коней.

Кадмас справді не хотів затягувати цю поїздку. До дубового гаю ще близько трьох днів. 

Ймовірно, дівчина вже чекає на нього там, а може, йому доведеться почекати, поки вона прибуде. У будь-якому разі їй довелося виїхати з дому раніше, ніж йому, шлях від північного притоку  до місця зустрічі триває довше, ніж з лісів Лянсіди.

Раніше Кадмас жодного разу не бував за тією гранню, що відокремлює Променисті Береги від решти світу і  тепер з цікавістю розглядав незнайомі гаї, невеликі галявини й  тихі болотця, що миготіли під сонячними променями зеленими відблисками.

– Світ чудовий і за межами Лянсіди! – засміявся він, вдихаючи повітря, наповнене запахом застояної води, сирої землі та   солодким дурманом розпечених сонцем трав.  

– Я завжди хотів подивитись світ, – замрыяно  сказав Нілас, – Але мій батько вважає, що нам нічого робити в чужих землях без гострої на те потреби. Він впевнений, що немає нічого прекраснішого за ту землі, що надала тобі життя.

– Чужі землі привабливі, ніхто не знає, наскільки вони можуть бути небезпечними…

– Ти ж залишиш Анісу, коли одружишся з північною чаклункою? – спитав  Нілас, різко змінивши тему, і навіть коня призупинив.

Кадмас насупився і озирнувся. Але Вард їхав трохи віддалік, схиливши голову на груди і, очевидно, дрімав, так подіяли на нього тиша та спокій сонячного полудня.

– Залишу. І вона про це знає. Не турбуйся…

Нілас був закоханий в Анісу вже багато років. Він змирився з тим, що вона надала перевагу Кадмасу, і ні в чому друга не звинувачував. Він просто чекав. Чекав, що дівчина схаменеться або, що Кадмас  нарешті одружитися.

Нілас сподівався, що Аніса, страждаючи від гіркоти розлуки, почне шукати втіху,  ось тоді він і запропонує їй свою любов і свої обійми.

– Я збираюся обмінятися з нею клятвами. Візьму її за дружину.

– Так! Це був би найкращий вихід для всіх, – відповів Кадмас.

Раніше вони не торкалися цієї теми, тому що Аніса ніколи б не погодилася на заміжжя з іншим. До того ж вона не здогадувалася, що Нілас у неї закоханий, а той приховав свої почуття від усіх, крім Кадмаса, і був навіть радий, що дівчина обрала того, хто ніколи не зможе назвати її  нареченою.