Читати книгу - "Кохана майстра смерті, Олеся Лис"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Не витримавши, тихо стогону. Доглядальниця тут же відривається від книги і кидає на мене стривожений погляд.
─ Дитинко, що з тобою? ─ бере вона мене за руку, яка безвольно повисає на її долонях.
─ Більше не можу, ─ хриплю я, з жахом помічаючи, що моє плаття на грудях починають прикрашати криваві краплі. Ледве-ледве піднімаю другу руку і проводжу долонею під носом, витираючи кров, що уже ллється стрімким потоком. А потім сповзаю з сидіння на підлогу, майже втрачаючи свідомість.
─ Кіан! ─ оглушливо кричить Гертруда, б'ючи рукою по стінці екіпажу. ─ Кіан!
Цей крик набатом б'є по моїй свідомості, і я з останніх сил тримаюся, щоб не скотиться в лякаючу темряву. Я теж чекаю Кіана, чомусь здається важливим не втрачати свідомість до його приходу. Але секунди очікування здаються нескінченними!
─ Кіан! ─ ледь не плаче доглядальниця, опускаючись на коліна поруч зі мною і, піднімаючи мою голову, в намаганні зупинити кровотечу. ─ Тримайся, дитинко, тримайся, ─ примовляє вона.
Я тримаюся, хоч в очах літають чорні мушки, тримаюся, не відриваючи погляд від замкнених дверей екіпажу, тримаюся, переконуючи себе, що ось-ось вони відчиняться. І як тільки чую скрип дверних петель, і світлий прямокутник отвору заповнює фігура некроманта, дозволяю собі скотитися в темряву.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана майстра смерті, Олеся Лис», після закриття браузера.