Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

— Гей-но! Щойно застрелили одного з Обернених! — до неї підлетів колега, який опинився на вулиці раніше. — Я чув, що було кілька пострілів і кулі поцілили йому точно в голову!

— Кого з Обернених вбили? — байдуже перепитав Вейд — було видно, що інцидент не викликав у нього значного інтересу.

— Я не знаю. Мені тільки відомо, що трійця призначених є вельми знаними особами, натомість той, у кого стріляли, — твій співвітчизник, — тут він вказав на Чен Сінь, — проте він практично невідомий загалу. Якийсь простий хлопець.

— У ці незвичайні часи немає «якихось простих хлопців», — парирував Вейд. — На будь-кого в одну мить може лягти тяжка ноша великої відповідальності, й жоден із високорангових посадовців не може бути впевнений, що його завтра не замінять.

Говорячи ці слова, Вейд не зводив очей із Чен Сінь, а на останній фразі перевів погляд на Вадімова. Потім секретар РОЗ відкликав його вбік.

— Це він мені погрожує, — прошепотів Вадімов до Чен Сінь, яка стояла поруч із ним. — Учора, будучи не в гуморі, він прямо сказав, що ти цілком здатна мене замінити…

— Але я…

Вадімов підняв руку, аби її зупинити, й у промені потужного прожектора, що просвічував його руку, можна було навіть побачити кровоносні судини:

— Він не жартує. Інституції на кшталт нашої дають змогу не дотримуватися звичної процедури добору персоналу. Ти спокійна, впевнена в собі, працьовита, не позбавлена творчого підходу до справи, наділена підвищеним почуттям відповідальності навіть із питань, що виходять за межі твоїх посадових обов’язків. Я вкрай рідко зустрічав такий набір рис у молодих спеціалістів, Чен, і я радий, що саме твоя кандидатура розглядається як заміна мені. Але правда в тому, що ти все-таки не здатна мене замінити. — Він підвів погляд на хаос, який панував довкола: — Бо ти не продаси свою матір у бордель. Ти в цьому питанні ще нетямуща дитина, і я сподіваюся, що лишишся нею назавжди.

Камілла влетіла між ними, немов бомба. Вона тримала в руці пухку папку, й Чен Сінь здогадалася, що це має бути попередній звіт про техніко-економічне обґрунтування проєкту «Сходовий марш». Камілла, замість того щоб передати стос паперів кому-небудь із них, з усієї сили жбурнула їх об землю.

— Чорти їх побрали б! — заволала вона. Навіть попри ревіння двигунів гелікоптера, дехто з навколишніх почув її лемент і повернувся, щоб зрозуміти, що сталося. — Блядські свині! Тільки й уміють, що рохкати від задоволення в багнюці, віддаючись черговій насолоді.

— Ти зараз про кого? — здивовано перепитав Вадімов.

— Про весь рід людський! Відтоді як ми пів століття тому висадилися на Місяць, ми не просунулися ні на дещицю. Ми зараз просто безсилі!

Чен Сінь підняла папку з документами й разом із Вадімовим швидко пробігла очима її зміст. Це дійсно був звіт про техніко-економічне обґрунтування проєкту, але він описував безліч технічних деталей, тож читання по діагоналі не давало змоги зрозуміти викладені висновки.

До них повернувся Вейд і повідомив, що, за словами секретаря, засідання РОЗ має розпочатися за 15 хвилин. Побачивши керівництво, Камілла зуміла дещо опанувати свої емоції.

— НАСА провело в космосі два невеличкі експерименти з імпульсними ядерними двигунами. Результати викладено в цьому звіті. Для досягнення запланованої швидкості розрахована загальна маса зонда все ще занадто велика, й її потрібно зменшити до однієї десятої від запропонованої! Однієї десятої! Інакше кажучи, залишити лише 10 кілограмів! Вони навіть поділилися гарною новиною: масу вітрила в такому випадку можна зробити меншою за ті самі 10 кілограмів. Щодо корисного навантаження, то вони зглянулися над нами й лишили нам аж цілих пів кіло. Без будь-яких надій на збільшення, бо це неминуче призведе до необхідності використання товщих тросів кріплення з вітрилом. Кожен додатковий грам корисного навантаження потребує збільшення ваги тросів на три грами, що, своєю чергою, матиме наслідком неможливість досягти запланованої швидкості в 1% швидкості світла. Тож ми маємо пів кілограма, ха-ха-ха, лише пів кілограма! Дійсно, як і просило наше янголятко: легке, немов пір’ячко.

Вейд із посмішкою зауважив:

— То, може, відправимо Мону, кошеня моєї матері? Щоправда, й їй доведеться для цього схуднути вдвічі.

Коли в усіх справи йшли на лад, Вейд зазвичай мав похмурий вигляд, проте щойно хтось впадав у розпач, його настрій змінювався на жартівливо-веселий. Спочатку Чен Сінь гадала, що це такий метод управління підлеглими. Вадімов не погодився з нею, зауваживши, що вона геть нічого не тямить у людях. Така поведінка не мала жодного стосунку до персональних методів управління чи підтримки морального духу в колективі, а була лише наслідком любові Вейда тішитися невдачам інших. Споглядання іншої людини у відчаї викликало в нього сильні емоції й приносило задоволення. Зазвичай Вадімов давав лише позитивні оцінки іншим, тож подібна характеристика Вейда з його вуст неабияк здивувала Чен Сінь. Але, придивившись уважніше, вона справді помітила, що він немов тішиться їхнім розпачем.

Чен Сінь відчула, що з неї буцім вибили весь дух, і після стількох днів напруженої роботи сил геть не лишилося. Вона безсило присіла на газон.

— Підіймайся, — сказав Вейд.

Уперше за весь час вона відмовилася підкорятися його наказам.

— Я дуже втомилася, — відповіла Чен Сінь млявим голосом.

— Так, ти й ти, — Вейд вказав на Каміллу з Чен Сінь, — слухайте уважно: надалі я не хочу бачити подібних безглуздих страждань і панічних стенань. Ви маєте йти вперед усупереч усьому!

— Далі йти нікуди — шляху немає, — заперечив Вадімов, прохально дивлячись на Вейда.

— Ви не бачите шляху вперед, бо не знаєте, як упоратися з обставинами.

— А що із засіданням і питаннями, які винесені на обговорення? Скасовуємо?

— Ні, все має відбутися, як і заплановано. Замало часу, щоб підготувати друковані матеріали, тож доведеться обмежитися усними поясненнями.

— Що пояснювати? Як ми запустимо зонд вагою в пів кіло чи кошеня?

— Не про це мова.

Вогник надії зажеврів у очах Вадімова й Камілли. Побачивши це, Чен Сінь відчула, що й до неї повертаються сили, тож підхопилася з трави.

Цієї миті з місця події від’їхала швидка з пораненим Ло Цзі під охороною цілого військового ескорту з кавалькади машин і гелікоптера. Нью-Йорк знову засвітився звичним морем нічних вогнів, і на його тлі фігура Вейда нагадувала чорну примару. Лише його очі світилися холодним полиском.

— Ми відішлемо тільки мозок, — закінчив він думку.

Витяг із «Минулого поза часом»: проєкт «Сходовий марш»

За часів середньовічної династії Мін у Китаї з’явився новий різновид зброї — холунчушуй, назву можна перекласти з китайської як «вогняний дракон, який випірнає з води». Це була перша в історії багатоступенева балістична крилата ракета, що складалася з ракети-носія, виготовленої з порожнистої бамбукової палі з вирізьбленими драконячими головою й хвостом, розгінного блоку та невеликих ракет, які розмішувалися всередині великої. При запуску ракета за допомогою чотирьох порохових прискорювачів летіла над водою в напрямку ворожого корабля. А через певний проміжок часу ракета-носій вистрілювала ще порцію менших ракет, які вже безпосередньо вражали корабель супротивника.

Окрім цього, в давні часи, як на Сході, так і на Заході, вже використовувалися багатозарядні арбалети з магазинами. Найдавніші китайські зразки датуються періодом