Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Глава 13

З котом Рома так і не подружився. Чи то вони як два самця не могли поділити територію, чи то ще що. Але шипіти вони один на одного не перестали. Що цікаво, Пірат засинає зі мною, в ті випадки, коли я залишаюся з ними, а щоранку я чую крики Роми. Телепортація, не інакше.

Чому він з Рижика став Піратом? Не скажу точно. Виявилося, він не просто не боїться лізти в воду, а шалено любить купатися. А хто любить море? Рибалки і пірати. А один раз дехто сильно нагодував кота, що той став схожий на кулю. З ним то все добре, але ходив цей рудий клубок перевальцем. І Рома порівняв його з Джеком Горобцем. Так слово за слово вирішили назвати його Капітан Джек Горобець! Але частіше звали просто Пірат. 

Рома часто скаржиться на поведінку Пірата. Піратик шипить на Рому. Ідилія і взаємна нелюбов. В основному кричать вони вранці. Тому що наш кіт лунатик. Але спасибі Ромі, хоч і скаженіє що все ліжко в шерсті, не жене котика на вулицю.

Я як добра господиня щовечора приїжджаю до Роми щоб погодувати кота. Тиждень все було відмінно. Але в один із днів я прочекала Рому під дверима дві години! Розумію, сама винна. Приїхала пізніше звичайного. Свої ключі забула. Рому не попередила. Ось тут моєї провини немає! Рома не відповідав на мої дзвінки і есемески. Прийшов він близько одинадцяти. Я зустріла його біля дверей як вірний Хатіко. Зла і втомлена. Зла на Рому, на себе. Він міг хоча-б відповісти на мої дзвінки! Або черконути в Вайбер: "Так і так, ти задовбала, нехай твій кіт здохне з голоду. Я зайнятий".

Все! Я зрозумію, що краще вилетіти з котиком на вулицю, ніж залишити його помирати з голоду.

Рома мовчки допоміг мені піднятися. Відкрив двері. Котик кинувся нам під ноги. Я підняла його на руки, і пішла годувати. І як я здивувалася, коли побачила у нього повну миску їжі.

- Вибач. Я забув тобі подзвонити, а після було не до цього. - каже Рома, заходячи слідом за мною.

- Я насипав йому повну миску, не знаю скільки він їсть.

Я намагаюся дивитися серйозно, все-таки він змусив мене прочекати його під дверима дві години просто так! Але не можу втриматися. Посміхаюся на весь рот. Він погодував нашого котика. Я знала, що Рома його теж любить. Це мене зворушило майже до сліз. Швидко проморгала.

- Спасибі. - кажу.

- Їсти будеш? - питаю у Роми.

Хоч одного чоловіка я сьогодні погодую.

- Не відмовлюся. - відповідає він.

Виглядає дійсно втомленим. Волосся розпатлане, вид пом'ятий.

Іде з кухні, кинувши щось типу: "піду перевдягнусь". А я починаю господарювати на його кухні. У холодильнику миші НЕ висять. Але щось приготувати з набору продуктів що у нього є ... На сніданок ще можна щось придумати. Але на вечерю хотілося б більш ситну ніж млинці. Так-с. Підемо по простому. Посмажимо картопельку. Ще б її знайти. За весь час що ми спимо, вперше наважуюся щось приготувати.

- Допомогти? - несподівано запитує Рома, а я вдаряють головою об стінку шафки в яку встигла майже повністю залізти.

- Де в тебе картопля? - потираючи голову питаю.

Рома застиг. Я запитала щось не те?

- Так немає її.

- А що є?

- Макарони. Здається. - сумніватися Рома. - Я не готую сам. Зазвичай замовляю їжу. Може замовимо?

- Давай. - киваю.

Ну значить не доля мені сьогодні показати Ромі свої кулінарні здібності. Сумнівні я б сказала здібності. Щось легке я звичайно можу приготувати, але незрозумілі страви у мене вічно горять, скипають, виходять не такими як на відео з Ютюб. Загалом, думаю, що не робиться все на краще. Вже чисто з цікавості заглядаю в морозилку.

- Рома! Відміна! - кричу. - У нас будуть пельмені!

Перевіряю термін придатності. Навіть не прострочені.

Дуже цікаво, Рома сам їх купував, причому недавно, або у нього була запаслива дівчина? Яка сиділа на пельменях.

- Це Марго. - каже Рома, сідаючи навпроти мене.

- Вона місяць тому гостювала у мене, готувала.

- А Марго це у нас? - питаю.

- Сестра.

- А-а-а. А я вже подумала, що це твоя колишня, яка любила побалувати себе пельменями. - кажу.

Рома посміхається куточком губ, але мовчить і ніяк не коментує. Ми взагалі мало розмовляємо. А після того як перекусили пельмешками, пішли спати. Кожен в свою кімнату. Завтра вихідний. У мене є одне бажання для Роми. Спробую прив'язати йому любов до тварин.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно