Читати книгу - "Виправний день"

Біль пронизав не лише Теренсове ніжне хазяйство, а й увесь сечовивідний шлях, від агонії руки скувало спазмом, і він відпустив книжку. Та відлетіла геть, а мама впала на спину. Катетер описав дугу в повітрі, потоком вивергаючи свій солоний бурштиновий вміст. Синьо-чорна книжка грубо зачепила край таці зі сніданком, перекинувши її з нічного столика. З тарілки полетіли на підлогу яйця і повидло.

Коли мама впала, важка книжка, що так швидко вилетіла з хватки, сміливо вгатила її по обличчі. Контакт супроводив глухий ляскіт, за яким почувся гортанний стражденний стогін матері.

Мама відкинулася назад, зіпершись на ліктях. Гарячі жовті відходи досі фонтанували з трубки, яка лише мить тому лежала глибоко в уретрі її сина. Під паскудним дощем цього пекельного фонтана вона заверещала:

– Дивися, що я через тебе наробила!

Удар книжки зламав їй носа, поклав його набік, на щоку. Юшка з крові й слизу текла з її ніздрів, від чого слова ставали незв’язними. У кімнаті панував безлад, усюди сліди сечі, крові та бекону. Шпалери вкривали плями апельсинового соку і частково розчинених інгібіторів зворотного захоплення серотоніну93.

Однією рукою Теренс у муках стиснув свій поранений орган. Травма ледь не вивернула його навиворіт. Поки сором і лють горіли в його обмазаних сльозами щоках, інша рука злетіла до рота і він почав гарячково смоктати великий палець. А тоді він почув голос, голос, який для себе вважав батьківським. Той попросив: «Будь сильним».

По цих словах він скинув худі ноги з краю ліжка. Не зважаючи на материну лайку і схлипування, він опустив босі ступні на килим і, похитуючись, ступив у бік ванної. Ігноруючи крики, які лунали йому в спину, Теренс доп’явся до туалету. Руки повільно розбиралися з трусами, коли почувся крик:

– Заради Бога, підніми сидіння!

Він не підняв його. Стоячи над унітазом, широко розвівши ноги, ніби Атлант, уперше у своєму житті Теренс Вестон попісяв стоячи.

Ми всі бачили цей невеличкий ритуал. Коли даєш в магазині купюру в 50 чи 100 доларів, а касирка підносить її вгору. Вона дивиться крізь неї на світло і примружується, щоб побачити водяний знак. Касирка вихоплює фломастер і проводить ним по аверсі банкноти. Тому що халтурний фальшивомонетник користуватиметься поношеним папером із дерев’яної маси, а фломастер містить розчин йоду, який реагує з крохмалем у целюлозі й залишає чорний слід. Справжню валюту друкують на ганчірному папері, виготовленому з бавовни чи лляних волокон. Це більше тканина, ніж папір. Саме тому справжні гроші переживають прання. На справжній валюті йодні фломастери не залишають слідів.

Мейзі перша б погодилася, що вона помішана на грошах. Вона вивчала рельєф захисних смужок, вшитих у купюри. Вона любила водяні знаки і чорнила, що змінюють колір.

Саме тому Мейзі працювала сьогодні по завершенні робочого дня в друкарні. Вона розумілася на друкарській справі і грошах, але ця робота за контрактом виявилася чимсь новим. Спеціальне замовлення. Новий процес.

Вона підняла один чистий лист. Навіть термін «друк» неправильний. У цьому процесі потрібно радше освічувати папір, як під час проявлення фотографій.

Кожен лист був завдовжки з людську руку. Слизький і блискучий, твердіший за папір. За інструкцією вона мала вставити кожен лист у фіксатор. Тоді помістити на лист шаблон, щось типу трафарету. Й увімкнути ультрафіолетове світло, щоб воно світило на шаблон і лист одну хвилину. Потім витягнути лист і пройтися по ньому різаком, який розріже плівку на тридцять шість твердих, тонких… купонів, мабуть, купонів.

Це такий рекламний трюк, гадала Мейзі. Як пояснив клієнт, готові купони матимуть термін шість тижнів. Через п’ятдесят з чимось днів візерунок на них зовсім зблякне.

За словами клієнта, це нова технологія, яку спершу розробили для створення найпотаємніших військових документів, які б самі стиралися. У ній застосовували наночастинки золота і срібла, прошаровані в тонкому гелевому листі. Коли на частки потрапляє ультрафіолетове світло, вони створюють візерунок у місці під світлом. Таким чином вони об’єднуються у візерунки, які передбачає трафарет. Листи, наповнені золотими часточками, були червоні, а місця під світлом ставали синіми, де їх наповнювали об’єднані частки. Листи зі срібними часточками були жовтими, а візерунки під світлом ставали фіолетовими.

Мейзі підняла стос готових купонів. Кольори були яскраві, червоно-сині чи жовто-фіолетові, прикрашені звивистими деталями, як на паперових банкнотах. Мереживні краї, складне фонове гравірування. Одну половину займало зображення ефектного чоловіка. Підпис указував, що це – Талбот Рейнолдс. «Абсолютний монарх, призначений Радою племен», – також писалося там. Він здавався знайомим, то міг бути актор, якого вона бачила у старій рекламі по телевізору.

На іншому боці червоних купонів був слоган: «Гроші краще спалити, ніж витратити на дурниці».

На жовтих купонах слоган був інший: «Від нагромадження їжа гниє. Від нагромадження грошей гниє людина. Від нагромадження влади гниє людство».

Цього поки що не було видно, але дрібні часточки вже починали розривати зв’язки і віддалятися. Зараз купони, може, й чіткі, але через шість тижнів вони будуть порожні.

Це вбудована система зношення. Мейзі пробурмотіла сама до себе:

– Езрі Паунду94 сподобалося б!

Вона порахувала вирізані купони, обв’язала їх папером у стоси по сто штук і склала в коробки для відправлення клієнтові. Коли команда обмінялась обов’язками, вона ввімкнула типограф – насправді то була вакуумна рамка, яка висмоктувала повітря і забезпечувала, щоб шаблон міцно притискався до листа плівки. Таким чином зображення виходили соковитішими і чіткішими, хоча й ненадовго.

Будучи помішаною на грошах, вона колись вивчала ідею овочевої валюти поета Езри Паунда. Оскільки така форма грошей швидко гнитиме, це змушуватиме власників витрачати або інвестувати їх якнайшвидше. Ніхто не зможе назбирувати великі багатства готівкою, і гроші не переживатимуть людей. Вони будуть такими ж тлінними, як буханка хліба чи година роботи. Мейзі знала, що таке радикальне мислення схилило Паунда до фашизму, до Муссоліні, а саме до теоретика грошей Сильвіо Гезеля95. Гезель закликав до того, щоб усі валюти з великим номіналом мали термін придатності, щоб багаті люди не могли їх нагромаджувати, поки бідні вмирають з голоду від безробіття. У мріях Паунда банки та багаті люди не могли уярмлювати націю за допомогою її власних валютних одиниць.

Через такі божевільні ідеї він провів у в’язницях і психіатричних лікарнях більшу частину свого життя.

Мейзі ці ідеї не здавалися такими