Читати книгу - "З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва"

1775 року було видано цісарський патент, який унормовував грошове господарство Галичини. Саме цей патент встановлював карбування для Галичини монети вартістю 15 і 30 крейцерів.

А дещо пізніше, 1794 року в обіг для Галичини було випущено мідні монети номіналами 1 і 3 гроші.

Для обміну банкоцетлів 1807 року австрійський уряд відкарбував 15 і 30 крейцерів. 1811-го відбувся обмін банкоцетлів у співвідношенні 1 : 15.

1816 рік приніс ще одну яскраву подію у розвиток фінансово-економічних відносин Австрійської держави. Того року було засновано Австрійський національний банк, який провів обмін білетів за курсом 40 % вартості їх номіналу.

1857 року Австрія підписала монетну конвенцію з німецькими державами й одночасно провела грошову реформу.

На підставі цієї конвенції карбувались нові гульдени: австрійський, що дорівнював 2/3 талера, або 20 срібних грошів, і південно-німецький — 4/7 талера або 17 1/7 гроша.

Австрійський гульден (флорин) мав вагу майже 12,34 г (11,1 г чистого срібла (900° проби), і поділявся на 100 крейцерів (замість 60 до реформи 1857 p.). Флорини виготовлялись номінальною вартістю: 1/4; 1 та 2.

Для міждержавних розрахунків (як дотримання монетної конвенції 1857 р.) карбувались т. зв. загальносоюзні монети — 1/2 крони, 1 крона.

1870 року в Австро-Угорщині почали карбувати золоті монети вартістю 4 і 8 флоринів, вагою, відповідно, 3,2 і 6,5 г.

1892 року було запроваджено систему золотого монометалізму. За основу було прийнято золоту корону (крону). Вона дорівнювала 100 гелерам, в Угорщині — 100 філерам. Карбування крони тривало впродовж 1892 — 1918 років з різних металів. Так, для прикладу: 1, 2 і 5 корон — зі срібла; 10, 20 і 100 корон — зі золота (10 корон містить 3,049 г золота). Випущені були корони і в банкнотах: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 1000, 10 000 корон.

Із запровадженням крони припиняється карбування гульдена, проте в обігу він залишався до 1899 р. (1 гульден = 2 коронам).

Австро-угорська корона була в обігу на західноукраїнських землях до 1918 року.

Після розпаду Австро-Угорщини (1918 р.) Австрія випускала австрійські крони, а Угорщина — угорські крони.

Важливим етапом у розвитку товарно-грошових відносин Російської імперії кінця XVIII ст. стало запровадження перших паперових грошових знаків — асигнацій (1769 — 1843 роки — час існування). Започатковане 29 грудня 1768 року Маніфестом, виданим Катериною II (1762 — 1796), про введення асигнацій. Асигнації мали подвійне забезпечення:

– розмінювались на мідь у Петербурзі та Москві в асигнаційних банках;

– приймались у тих же платежах і податках, як і мідна монета.

У період 1768 — 1810 років асигнації функціонували у тісному взаємозв'язку з мідною монетою. Увесь цей час саме срібний рубль був основою грошового обігу, головним мірилом вартості, лічильною одиницею.

Російський уряд змушений був здійснювати заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконалення фінансових відносин. На початку XIX ст. було реалізовано фінансову реформу Міністра фінансів М. Сперанського. У 1810 р. теоретичні основи реформ у галузі фінансів і грошового обігу, що пропонувались, М. Сперанський уклав у підготовленому і поданому на розгляд Державної Ради «Плані фінансів». Згідно з ним було припинено випуск нових асигнацій, різко скоротились державні видатки, продано частину казенних маєтків приватним особам, запроваджено нові податки, які викликали велике незадоволення дворянства. Проте практична діяльність М. Сперанського як реформатора закінчилась 1812 року.

Згодом після проведення реформи 1810 року срібна монета доволі часто почала з'являтись в обігу, і вже до 1819-го в окремих регіонах уся торгівля велась срібною монетою, оскільки для сплат податків відчутним був брак асигнацій.

Докорінну реорганізацію російської грошової системи на основі срібного рубля було проведено у 1839 — 1843 pp. тогочасним міністром фінансів Російської імперії Е. Канкріним.

У ході цієї реформи знецінені асигнації були поступово замінені державними кредитними білетами, які підлягали рівноцінному обміну на срібло. Мідні гроші знову набули ролі розмінного засобу при срібному рублі.

Реформа Е. Конкріна встановила систему срібного монометалізму.

Номінально відновлювалась срібна валюта з прирівнюванням срібного рубля до 3 руб. 50 коп. асигнаціями (девальвація). 1841 року випущено нові, розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843-му вилучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі сріблом принесло значні вигоди. Для розміну паперових грошей був створений спеціальний фонд, який наприкінці 1843 року становив близько 36 млн. рублів, а 1845-го — уже 87 млн. рублів.

Перебудова народного грошового рахунку щодо дореформенних платіжних монет відбулась і в Україні. Так, 1/2 копійки почали називати шаг, 3 копійки — гривня, срібний гривеник — сороківка (40 старих шелягів — копійок); двогривеник — сороківець; 15 копійок — злот.

У зв'язку зі зростанням державних, а особливо воєнних видатків царський уряд вдавався до емісії нових кредитних білетів, які почали знецінюватись напередодні та в період проведення селянської реформи 1861 року. Грошовий обіг Російської імперії знову був розладнаний.

Проте індустріальний розвиток країни диктував необхідність упорядкування фінансово-грошової системи.

1862 року царський уряд провів грошову реформу, дозволивши розмін кредитних білетів на золото і срібло. Однак уже наприкінці наступного року розмін було відмінено.

Наприкінці XIX ст. розпочинаються зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалась золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класичного монометалізму).

Дедалі актуальнішим наприкінці XIX ст. поставало питання про встановлення в Російській імперії грошового обігу, заснованого на золоті, як це вже було у Великобританії, Франції та