Читати книгу - "Фарс-мажор"

Мій «Біломор» ще не зотлів в устах, Моїх думок ще не урвався шлях, Я ще не виконав усі свої програми. Не находився я босоніж по росі, Не написав найкращої, найдовшої поеми, Мої квінтьєми – наче в річці карасі, Я підкочусь до них на карми колесі, Я наловлю їх й для народу, й для богеми. Я відокремлю красне слово від полови, Примхливу музу затягну в свої тенета, Я їй, голубоньці, надам усі умови, Не пожалкую їй улесливої мови, Аби лише римовані рядки лились в поета. Я над усе люблю, коли мені не заважають Донести діаманти строф до читачів, Коли мене у Бучі і в Гостомелі всі знають, Коли мене цілком заслужено вітають За Приірпіння солов'їний спів. Проїхав я Вкраїною на лірики пегасі, Вінків сонетів написав без ліку, Навчав майстерності на майстер-класі, Розповідав про труд поета на Парнасі, Де я творитиму на радість всім довіку.

9 липня, п'ятниця

О дванадцятій розбудила Інга. Ну що ще? Виявляється, прем'єр-міністру України Віктору Януковичу виповнилося 54 роки!

Подумки шлю йому найкращі побажання і найщиріші привітання. Тому що лідер.

Як буде висвітлюватися день народження очільника нашого уряду? Як відзначать заслуги прем'єра перед країною?

Душа свята просить.

10 липня, субота

Головна новина дня!

На святкуванні татарського свята Сабантуй у Донецьку прем'єр-міністру України і кандидату в Президенти Віктору Януковичу надано звання «Почесний татарин України».

Зайшла Інга, спитала, чого б я хотів на вечерю.

Сказав, що дуже хочеться плову сьогодні.

16 липня, п'ятниця

Подзвонила Яна, Емікова дружина. Поскаржилася, що Емік із усієї можливої періодики купує нині тільки «Плейбой» і «Пентхаус». Зачитується якимись незрозумілими східними вченнями. Зранку починає верзти якусь ахінею про нефритовий стрижень у нефритових воротах, про квітку лотоса, про тисячу любовних поштовхів, про гармонію Інь і Ян. Що це за стрижень такий і з чим його їдять? Такі пошуки гармонії на двадцятому році їхнього шлюбу вже ні в які ворота не лізуть. Не може зрозуміти, чого йому ще від неї треба. Просила мене, як найкращого друга Еміка, правильно спрямувати його у духовних шуканнях і вплинути на літературні смаки.

– Почитайте Еміку своєї лірики про перше кохання, – попросила Яна. – Може, в нього совість прокинеться.

Я обіцяв. Так я ж про кохання усе вже Еміку прочитав, у мене поки що нічого нового. А те, що подобається Назарові, його не цікавить. І навпаки. De gustibus non est disputandum, як казали древні.

17 липня, субота

Подзвонила Мотря, вперше після приїзду з Італії. В Італії їй дуже сподобалося. Там у них смачна кухня. їла піцу, салямі, спагеті, пила капучино. Бачила Пізанську башту. Башта все ще стоїть. І чоловіки там виявилися такими відкритими, хоч і не розуміють української. І до жінок шанобливо ставляться, і українок поважають. Довіряють їм усю хатню роботу.

Мотря сказала, що саме в Італії серце їй підказало зробити перший крок дівчини у доросле життя, і вона вже знає, що таке дефлорація.

Невже Італія була потрібна Мотрі саме для дефлорації? А що, Україна для цього аж ніяк не годиться? Звідки цей повзучий космополітизм у моєї доньки, моєї синьоокої надії? Хто на неї так впливає? «Острозькі черниці»?

Знову самі запитання без відповіді.

Порадив Мотрі більше часу приділяти літературі, поезії, творчому осмисленню навколишнього світу і світу всередині себе. Сказав, що тут їй може придатися якесь несподіване гарне слово, як, скажімо, «навігатор», є в ньому якась прихована динаміка, ритміка, стрімкість. Буває так, що саме таке слово може стати вдалою знахідкою, навіяти сміливий експромт, що і треба поетові для творчого пошуку, для гарної рими.

Мотря уважно слухала й обіцяла подумати. їй це слово дуже сподобалося. Подякувала за тепле батьківське напучування. Сказала, що Маріанна написала велику статтю під назвою «Садомазохізм як альтернативний спосіб самореалізації творчої особистості». Жаліється, що в Острозі всі відмовляються її друкувати. Каже, що молоді зараз важко пробити заскорузлі стереотипи віджилого світогляду.

18 липня, неділя

Руслана разом з прем'єр-міністром Віктором Януковичем на святі Дня металурга в Дніпропетровську дуетом співає «Но ты мне, улица родная, и в непогоду дорога»! Пісня з незабутнього кінофільму «Весна на Зарічній вулиці»! Тридцять тисяч присутніх плакали від щастя. І в мене очі були на мокрому місці. Адже Руслана – перша українська виконавиця, яка потрапила на святкування Дня металурга. Дякую тобі, Руслано! Ти моя улюблена співачка.

Значить, таки не словом, а ділом запрацював тандем політики і культури! Значить, таки скресалася крига залишкового принципу фінансування культури!! А були і скептики. Але то убогодухі і слабкі, а нам, справжнім патріотам, синам і донькам України, слід упевнено дивитись у майбутнє.

19 липня, понеділок

Як швидко дорослішають наші діти! Вік Інтернету, мобільних телефонів, комп'ютерів. А ми свого часу всього цього не мали. Ми знали тільки друкарську машинку і як працювати на благо рідної Вітчизни. І вірили. Вірили у світле майбутнє. І воно настало. У вигляді незалежної квітучої України.

20 липня, вівторок

Нашу вулицю перейменували!