read-books.club » Дитячі книги » 25 професій Маші Філіпенко 📚 - Українською

Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

175
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "25 професій Маші Філіпенко" автора Едуард Миколайович Успенський. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 85
Перейти на сторінку:
На упаковці ставить вагу і число.

І раптом попередній верстат загуркотів. Щось почав виробляти.

— Ой, — сказала Катерина Ричардівна, — його треба зупинити.

— Марна справа, — каже черговий. — Він, поки все не виточить, нізащо не спиниться. Цікаво, чому він запрацював? Що йому показали? Гаразд, потім дізнаємось.

Увесь клас працював. Дуже сумлінно дітвора трудилась.

І Олександр Іванович Семенов їм дуже добре допомагав, забувши про. свій тролейбус. Павільйон «Радянська автоматика» невдовзі увесь засяяв, ніби то була «Радянська медицина».

Потім черговий інженер повів дітей у зал, де стояли дитячі гральні автомати. І всі почали грати, хто на що здатний.

Оленка Циганова грала в автомобіль на гірській дорозі. Вона із прірви не вилазила. Діма Аксьонов з автоматом у шахи грав. Його автомат, як чайник, грівся. Він ніколи такого гравця не стрічав. Діма всі до одного ходу робив проти будь-якої теорії. Таких захистів і дебютів жоден підручник не передбачав. І автомат не знав, куди діватись. Він ледве-ледве звів партію на нічию. А перед цим у самого Таля двічі вигравав.

Валера Готовкін, як військовий онук, все у торпедний катер стріляв. Вибухи так і ухкали. Здавалось, ще трохи, і торпеда автомат із зворотного боку проб'є і поскаче по Всесоюзній виставці народних досягнень. Добре, що автомати роблять міцні.

А водій тролейбуса Олександр Іванович у «Мінне поле» грав. Він усі танки безпомильно провів.

— Чому? — запитували діти.

— Еге ж. Чому? — зацікавився черговий інженер по автоматиці. — У нас навіть співробітники на цьому автоматі грати без втрат не можуть. Дуже важка гра — «Мінне поле».

— Я на війні танкістом був, — сказав Олександр Іванович. — Танки водив. — І діти його ще більше заповажали.

Нарешті настав час іти.

Черговий провів їх до тролейбуса. А потім закричав:

— Стійте! Стійте!

Він повернувся до павільйону і через півхвилини вибіг.

— От, — сказав він. — Виточив.

— Хто виточив? Що виточив? — допитувались діти.

— Верстат-автомат програмний виточив… Те, що йому у віконце показали.

— Цікаво, що? Цікаво, що? — запитували школярі. Всі цікавились. Лише Діма Олейников не цікавився. То він зопалу у віконце фігу показав.

Наступного дня, коли Маша прийшла на зупинку, Олександр Іванович сказав їй:

— Я тепер усе знаю про плинність… Чому водії звільняються.

— Чому? — спитала Маша.

— Тому що у нас товаришів нема. Ми всі поодинці. Я тільки-но вчора твій клас побачив, усе вмить збагнув. І вдома я один. І в кабіні я один. І навіть коли мені путівку дають, я також один в усьому чудовому санаторії. А я до людей хочу, до друзів.

… Цього дня до наукового керівника Інституту Поліпшення Виробництва надійшли дві доповідні записки. Перша від поліпшувачки Маші Філіпенко.


«Шановний прафффесор Баринов!

Водії звільняються з роботи, таму що вони не мають друзів. Їм необхідно створити колектив.

Поліпшувачка Філіпенко М».


Друга — від дружини товариша Жбанова.


«Вельмишановний тов. Баринов!

Поліпшувачка Марія Олександрівна Філіпенко цілком пристойно знає російську мову. Вона знає і пам'ятає всі правила і винятки.

Я не жартую.

Якщо ви хочете в цьому переконатись, влаштуйте будь-який диктант. Але слід робити це в особливо затемненій кімнаті. З надійною звукоізоляцією. Аби не розпорошувалась увага учениці і не було відволікань на всі боки з будь-якого приводу.

І ще. Слід видавати співробітникам, які працюють з М. О. Філіпенко, чавунне ядро для прив'язування до ноги учениці. Щоб бодай трохи звузити радіус її скакання і стрибання під час занять.

Ядра слід часто міняти. Тому що через особливу рухливість цієї дитини вони швидко зношуватимуться.


Ваша товариш Жбанова».


РОЗДІЛ 7
ВІРНІШЕ… ЯК БИ ЦЕ…

Діти, коли я розпочинав сьомий розділ, я гадав, що він буде невеликим. Таким, як і всі інші. Але він розмахався. Вийшов великий — як окрема повість.

Отож я вирішив: зробити окрему невеличку повість всередині книжки. Щоб була намальована обкладинка, було написано, хто автор, яке видавництво, була своя назва.

І вийшла «Повість про те, як дівчинка Маша працювала геологом у науковій експедиції».

Коли я так вирішив, мені вдалося ліквідувати ще одну плутанину. Ось яку: досі у мене все йшло по порядку: перший розділ — перша професія, другий розділ — друга професія. Потім розділів стало більше, ніж професій. А після появи на світ повісті все стане на свої місця.

Кількість професій дожене кількість розділів. І все буде чудово!


Повість про те,
як дівчинка Маша
працювала геологом
у науковій експедиції


В одній родині у тата і мами жила-була дівчинка Маша. Третьокласниця. Вдень вона ходила до школи, а вечорами і у вихідні працювала поліпшувачкою.

У Москві є такий Інститут

1 ... 21 22 23 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «25 професій Маші Філіпенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "25 професій Маші Філіпенко"