read-books.club » Фантастика » Вічний рух 📚 - Українською

Читати книгу - "Вічний рух"

138
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вічний рух" автора Олександр Миколайович Левченко. Жанр книги: Фантастика / Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 38
Перейти на сторінку:
тому, що дозволив собі випередити вас. Це лише на користь. А про подію я дізнався від чергового.

— Ну, добре, вибачаю, жити будеш. А тепер розповідай, що ж тут скоїлося, — промовив інспектор.

— Врешті нічого кримінального, — Ел жестом запросив Алана до ліфту. — В квартирі однієї подружньої пари похилого віку з стіни, з доброго дива, почала ллятися сама справжня кров, причому у зовсім неможливій кількості.

Алан поглянув на помічника із співчуттям.

— Інспекторе, зі мною все нормально. Зараз ви самі це побачите, і приготуйтесь — видовисько не з приємних.

Двері до квартири на третьому поверсі були відчинені. З кімнати долинали приглушені голоси. Алан і Ел зайшли до квартири і міцно причинили двері за собою. У великій кімнаті, на зсунутих до купи стільцях сиділи двоє стареньких, поряд з ними метушилися експерти-криміналісти.

Алан зміряв поглядом кімнату. Побачене оптимізму не вселяло. Складалося враження, ніби тут нещодавно роздерли кілька чоловік. Для повноти не вистачало лише трупів. Кров була усюди. Плями її виднілися на підлозі, стінах, меблях. Всі із занімінням споглядали цю картину.

— Ну що мовчите? І хто вам сказав, що ця штука, — він мазнув пальцем по стіні, — що ця штука — кров?

Алан понюхав палець і зрозумів, що помилитись тут важко. Але інспектор мав здоровий глузд і чудово розумів, що справжня кров ніколи не має властивості з’являтися з кам’яних стін.

Експерти спостерігали за подіями. Старший з них поклав свій чемодан на стіл і неспішно витер лінзи у своїх окулярах.

— Знаєте, пане інспектор, я теж розумію, що це абсурд, але дуже і дуже схоже.

— Так, але перш за все, — почав Алан, — візьміть-но цю бурду на аналіз. А ви, шановний, — звернувся до іншого експерта, — розколупайте мені в цьому місці стіну, — він вказав на повністю заплямоване місце.

Експерти відкрили свої чемоданчики і зайнялися роботою. Видовбаний шматок стіни був сухим, як і сподівався Алан. Лише зовнішній бік був ніби политий рідиною, хоча за умови, що кров саме просочувалась, таке було неможливо. Алан почав підозрювати, що старі щось надумали і тепер просто дурять всіх, як раптом із сусідньої кімнати заволав Ел.

— Інспекторе, швидше сюди, ви лише гляньте!

Алан влетів у маленьку кімнатку і завмер на місці. Із стіни, ніби з губки, просочувалась рідина темно-червоного кольору і, зливаючись в калюжі, розпливалась по підлозі.

— Всі сюди! З усім, що привезли! Хутчіш!

Експерти тієї ж миті заметушились біля свіжих виділень.

— Візьміть це в якомога більшій кількості на консервацію. Зможете?

Старший експерт уже дістав консервувальний пакет і підійшов з помічником до стіни. Маска рідина заливала їм руки і хлюпала на халати. Врешті вони наповнили обидва пакети і, відштовхнувши Алана, стрімголов кинулись з квартири.

Алан починав нервувати. Він нестерпно ставився до подібних витребеньок. Все своє життя він чекав на такий випадок. Чекав, щоб викрити, спростувати і віддати на суд людський. І тому він буде робити есе, щоб ця містична мерзота пройшла всіма колами атеїстичного досліджуваного пекла. Він був переконаний, що ця штука подібного випробування не пройде і наприкінець виявиться спритною імітацією. На це він сподівався і був задоволений, що видалося можливим взяти пробу. Алан підійшов до кровоточивої стіни і відколупав ще шматок. Він ляпнувся в калюжу криваво-червоного киселю і Алан з подивом побачив, що чиста ділянка стіни, на місці роздовбування, знову зачервоніла від крові. Алан розколупав знову, і знову на чистих місцях виступали блискітки червоної рідини. Дивність реальності приворожувала. Минула хвилина. Виділення уповільнилися і кров почала звертатися. Повернулися експерти.

— Інспекторе, — ми її законсервували, — очі співробітника сльозилися як від перевтоми, — можете скористатися нею як завгодно. Звіт ми подамо ввечері.

Алан пожвавішав.

— Чудово! Так, робити тут більше нічого. Залишіть двох вартових, нехай допоможуть старим прибратися. А ми, — звернувся до помічника, — поїдемо. До речі, принесіть мені з архіву, якщо щось знайдете, про цю квартиру. Можливо когось там арештовували, чи хтось переховувався, ну, коротше, ти зрозумів.

— Так, пане інспектор, я лечу в архів. Телефонувати вам у офіс?

— Звичайно, я буду у себе. І ще одне прохання, — Алан звернувся до старшого експерта, — дуже прошу перевести проби в найсприятливіший режим зберігання.

І щоб жодна собака не внюхала. Під вашу особисту відповідальність.

Експерт схилив голову, виказуючи безухильне виконання.


Форсуючи перенасичене автошосе Алан взявся було дочитувати газету, але це не лягло на душу і, втупившись поглядом у вікно, він розмірковував: «Помічник правий. Абсолютно нічого кримінального». Одначе, відчуття занепокоєння вешталося по всіх закутках мозку. Чуття детектива працювало, і хоча не було ніяких результатів, змушувало Алана придивитися до дрібниць цієї справи.

Діставшись до офісу, Алан засів у кабінеті і вже було збирався телефонувати в архів, Елу, як той сам, з печаткою виконаного обов’язку на обличчі, ввалився до кімнати.

— І лише спробуйте сказати, що я не честь і совість нашої епохи. За годину — і така безцінна інформація. Так, і коли підете на підвищення, мене не забудьте, добре.

Обоє посміхнулись.

— Чудово, чудово. Але про підвищення — це занадто. Ця справа на підвищення не потягне. І взагалі, якщо будете видавати мені інформацію під таким соусом — звільню!

Інспектор хитро примружив очі і посміхнувся.

— Шуткую, звичайно, я ж добрий. Ну давайте, що ж там? — Алан взяв дві великі папки з рук помічника.

— В принципі, нічого фантастичного. Перша справа про пограбування. Ваші підозри підтверджуються. Так ось. Сім років тому, ще за старих господарів квартири, хтось заліз до них і добряче почистив. Витягли все, навіть зубочистки, а втім в папці все є. А інша папка з розділу нерозкритих вбивств.

Ел підійшов до вікна.

— Я вами страшенно задоволений, Ел, але ви гарантуєте, що в архіві більше нічого немає.

— В нашому архіві електронний банк даних, інспекторе, і це гарантую не

1 ... 21 22 23 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вічний рух», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вічний рух"