Читати книгу - "Захребетник"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— От і добре, — Вуча кивнула, начебто Муса їй відповів. — Можеш працювати далі.
— Я прийду завтра, — сказав Джеймс Рівердейл, відвертаючись.
Пані не почула.
Або вдала, що не почула.
CAPUT VІу якому на сцені з’являється Висока Неука, розкриваються секрети личин і потьмарень, спливають події давноминулих днів, і все закінчується, як звичайно, — добрячою бійкою
Ранок зайнявся чудовий. Легкий бриз приємно овівав лице, сонце обгорнулося тюлевою габою хмар, не сліпило й не обпалювало, а лише пестило променями мирних баданденців та гостей міста. Видно, сонце теж було зацікавлене у збільшенні кількості туристів.
На морі панував штиль. Крізь товщу води, прозорої, як аквамарин із Рагнарської ущелини, виднілося дно, аж до найдрібнішої піщини.
— Халва!!!
— Копчена меч-риба! Язика проковтнеш, так смачно…
— Тельбух! Самі ріжемо, самі смажимо!
— Халва-а-а!!!
«Утремо носа баданденським нишпоркам?» — думав Джеймс, гуляючи по набережній і насолоджуючись красою морського пейзажу. З усього видно, що втремо, та ще як! Незабаром парубок кинув якір у малолюдному ранньої години духані «Галера Рустем-Хана». Щоб остудити нетерпіння, що сушило душу, він замовив крижаний пунш із ромом «Претіозо» і тацю смаженого у меді мигдалю — після чого поринув у роздуми.
Учнів можна до уваги не брати: не той рівень. Можливо, рябий — хтось із підмайстрів. Скільки їх у Вучі Естевен? Двоє? Троє? Фернана ми бачили, — на роль «мисливця» хлопець не годився. Навіть у гримі й перуці, — або під личиною. Занадто молодий, занадто простий. Жаль, сьогоднішній візит призначено по заході сонця — мало шансів побачити інших помічників пані зі шпагою.
Дарма, їх буде нагода зустріти. Не ховатимуться ж вони від Джеймса! А якщо хтось і вдасться до такого — ми зробимо цілком певні висновки.
Гірше, якщо рябий давно закінчив навчання й більше не з’являється у фехтувальній залі. Тоді доведеться розпитувати. І не факт, що неговірка маестро стане відвертою з новим учнем. А втім, не варто бігти попереду карети, як любить приказувати дідусь Ернест.
Усьому свій час.
Джеймс ковтнув пуншу. Неуважно обвів поглядом приміщення духана — й зустрівся очима з чарівником, що заселявся до Ахмета кілька днів тому.
Маг ґречно підняв капелюха, підступив ближче.
— Доброго ранку, пане. Ми, здається, живемо з вами в одному пансіонаті?
— Цілком правильно.
— Дозвольте назватися: Фортунат Цвях…
— …найкращий венатор Реттії. У Бадандені на запрошення, з неофіційним візитом! — Джеймс не зміг стримати задоволеної посмішки. — Ми з вами земляки, майстре Фортунат.
Він підвівсь і вклонився:
— Джеймс Рівердейл, віконт де Треццо.
— Радий знайомству, віконте. Присягаюся Вічним Мандрівцем, ваша поінформованість вражає!
Магове здивування лестило хлопцеві. Не так уже й просто здивувати досвідченого мисливця на демонів!
— Біля вас вільно? Ми із дружиною не завадимо?
— Аж ніяк! Розташовуйтеся, прошу вас.
Широким жестом Джеймс указав на квітчасту тахту навпроти себе, немов був власником духана. Руду магову дружину він помітив тільки тепер. Вона зацікавлено розглядала інтер’єр «Галери»: мушлі на полицях, корабельні снасті, олов’яні кухлі, сулії з екзотичними напоями, сучасне штурвальне колесо з руків’ями, відполірованими безліччю долонь…
— Моя дружина Меліс.
— Дуже приємно. Джеймс Рівердейл…
Молодик звернув увагу, що зелений шовк убрання Меліс чудово гармонує зі кольором її очей, і негайно зробив жінці комплімент із цього приводу. Духанник уклінно взяв замовлення: імбирне пиво й гострий сир для венатора, мандариновий сік із льодом і крапелькою мараксинового лікеру для пані венаторової — й нечутно дематеріалізувався, щоб за хвилину з’явитися знову із замовленням на круглій латунній таці.
— Ви давно тут, віконте?
— Два тижні.
— У такому разі, чи не порекомендуєте пристойний клуб для сімейних людей? Нам порадили салон Бербері-ханум…!
Джеймс зашарівся.
— О, це ніяк не для сімейних людей!
— А казенний парадайз? Той, що в бухті Абу-ль-Фаваріс?
— І це й навряд чи… — від спогадів про парадайз у Джеймса заболіла голова й виникла слабкість у плечах. — Мабуть, вам годилося би навідатися до «Візира Махмуда» на вулиці Трьох Фундаторів. Там збираються доволі поважні люди: маги, аристократи, державні мужі. Багато хто приходить із дружинами. Світські бесіди, свіжі новини,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Захребетник», після закриття браузера.