Читати книгу - "Час зірки"

Нарешті, із задньої кімнати вийшла дівчина з червоними від сліз очима, і мадам Карлота веліла Макабеї ввійти. (Мені так набридло боротися з фактами, мене вбиває повсякденність, мені лінь писати цю історію, адже це лише сповідь. Помічаю, що пишу про те, що навколо мене. Я не відповідаю за те, що зараз пишу).

Продовжимо, хоча потрібно докласти зусиль: мадам Карлота була пишною жінкою, фарбувала пухкі губи у яскраво-червоний колір і рум’янила сальні щоки. Вона була схожою на велику напіврозбиту порцелянову ляльку. (Я розумію, що це не додає глибини моїй розповіді. Описи втомлюють мене).

— Не бійся, всі твої справи владнаються. Кому допомагаю я, тому допомагає Ісус.

І мадам Карлота вказала на картину, де карміном і золотом було зображено серце Христове.

— Я обожнюю Ісуса. Просто божеволію від Нього. Він завжди допомагав мені. Слухай, коли я була зовсім юною, моя зовнішність дозволяла мені бути жінкою легкої поведінки. І моє життя було дійсно легким, слава Богу. Потім, коли я вже не вартувала багато на ринку, Ісус зробив так, що ми з однією подругою змогли самі відкрити дім розпусти. Там я заробила гроші, щоб купити цю квартирку на першому поверсі. А заклад я продала: дуже складно було опікуватися такою кількістю дівчат, які тільки й робили, що обкрадали мене. Тобі це цікаво?

— Дуже.

— Дуже добре, бо я не брешу. Я люблю Ісуса, тому що він завжди був моїм Спасителем. Слухай, поліція не дозволяє мені ворожити на картах, вважає, що я обманюю відвідувачів, але, як я вже сказала, навіть поліція не може перемогти Ісуса. Це Він дістав мені гроші на ці шикарні меблі, ти помітила?

— Так, сеньйоро.

— О, тобі також подобається? Бачу, ти дівчина розумна, це добре. Тільки розум мене врятував.

Не перестаючи говорити, мадам Карлота діставала з відкритої коробки одну цукерку за іншою та напхала ними вщерть рота, але жодного разу не пригостила Макабею. А вона ж, як я вже зазначав, мала схильність помічати різні дрібниці й тому розгледіла, що всередині кожної цукерки була якась густа рідина. Але Макабеї не хотілося цукерок: вона розуміла, що ці речі не для неї.

— Я була бідною, погано харчувалась, не мала гарного одягу. І тоді в моєму житті відбулося падіння. І мені сподобалось, тому що я людина дуже ніжна, у мене вистачало ніжності для всіх чоловіків. Крім того, в закладі я не сумувала, ми часто теревенили з товаришками. В нашому кварталі всі товаришували між собою й дуже рідко сварилися. Але й це було добре, бо я була дуже сильною та полюбляла битися, видирати в суперниць волосся й кусатися. До речі, ти не уявляєш, які прекрасні у мене були зуби: білосніжні та блискучі. Але вони зіпсувались, і тепер у мене вставна щелепа. Ти помітила, що у мене штучні зуби?

— Ні, сеньйоро.

— Слухай, я була дуже охайною, тож не заразилася поганою хворобою. Тільки одного разу підчепила сифіліс, але вилікувалася пеніциліном. Я була більш терплячою, ніж інші дівчата, тому що я добра і віддавала все, що мала. У мене був чоловік, якого я по-справжньому кохала й утримувала, бо він був таким делікатним, що не хотів витрачати свої сили на жодну роботу. Він був моєю розкішшю, він навіть бив мене. Коли він ляскав мої сідниці, я бачила, що він мене любить, і мені подобалося, що він мене б’є. З ним у мене було кохання, з іншими — тільки робота. А потім, коли він зник, я, щоб не страждати, розважалася з жінками. Жіноча ласка теж дуже гарна, я навіть раджу це тобі, тому що ти занадто чуттєва, щоб терпіти грубість чоловіків. І якщо у тебе буде така подруга, ти зрозумієш, як це приємно, жіночі ласки значно витонченіші. У тебе є можливість мати подругу?

— Ні, сеньйоро.

— Це тому, що ти навіть не фарбуєшся. Хто не дбає про свою зовнішність, той себе втрачає. О, як я сумую за моїм кварталом! Я застала найкращі для Манґе часи, коли його відвідували справжні кавалери. Крім фіксованої зарплати, я часто отримувала чайові. Я чула, що Манґе настає кінець, там залишилось не більше півдюжини будинків. У мій час було майже двісті. Тоді я стояла у дверях, і на мені були тільки мереживні трусики й ліфчик. Потім, коли я погладшала і почала втрачати зуби, сама стала власницею борделя. Ти знаєш, що таке бордель? Я використала це слово, тому що не боюся називати речі своїми іменами. Деякі люди цього страшенно бояться. А ти теж боїшся слів, радосте моя?

— Так, сеньйоро.

— Тоді я буду слідкувати, щоб у мене не виривалося недобре слово, можеш бути спокійною. Кажуть, що тепер Манґе нестерпно смердить. У мій час палили ладан, щоб у домі був приємний запах. Навіть пахло, як у церкві. І все було дуже респектабельно й пристойно. Коли я була повією, то вже тоді заощаджувала грошенята, звісно, віддаючи певний відсоток власниці. Іноді там було чути постріли, але зі мною цього не траплялося. Квіточко моя, я тобі набридла своєю розповіддю? Ах, ні? Ти хочеш, щоб я поворожила тобі на картах?

— Так, сеньйоро.

Тоді мадам Карлота сказала, що всі стіни її кімнати в Манґе були гарно розмальовані.

— Ти знаєш, дорогоцінна моя, що чоловічий запах корисний? Корисний для здоров’я. Ти вже відчувала, як пахне чоловік?

— Ні, сеньйоро.

Нарешті, обслинивши пальці, мадам Карлота веліла Макабеї зняти карти.

— Лівою рукою, чуєш, моя квіточко?

Макабеа розділила колоду тремтячою рукою: вперше у неї буде доля. Мадам Карлота (вибух) стала найвищою точкою її існування. Якийсь вихор увірвався в її життя, закрутив і поставив перед цією