Читати книгу - "Кохати або помститися"

Також поспілкувався з адвокатом, який приїхав у лікарню, тому залишалося поговорити з дівчиною, щоб попередити її про деякі речі. Він зайшов у палату з пакунками. Тася побачила в них великі та не дуже склянки з розчинами, вату, шприци, набори для крапельниць. Все це він поклав на ліжко, де були її ноги. Поклав та привітався: «Привіт Таєчко! Як ся маєш?». Він намагався говорити з нею бадьорим голосом, щоб вона не помітила його справжнього хвилювання. Тася спробувала посміхнутися, але відчула сильний біль у носі, та під очами. Тому тільки скривилася. Він не знав з чого почати, тому, що почував себе винним. Це ж через нього з нею сталася така біда. Тому він дуже хвилювався й преш за все вирішив, що повинен якось перед нею вибачитись. «Таїсію, я дуже винен перед тобою!» — почав він. Тася напружилась. «Зрозумій мене! Я багато чого не знав. Не знав, що він виявиться таким виродком. Прости мене!» — намагався виправитися Олександр. А потім згадав, що часу в нього обмаль, а Ігор просив його оповістити, коли Тася прийде до тями. Він набрав номер друга. Ігор майже миттєво відповів. «Алло! Це Олександр. Тася вже прокинулася від наркозу. От лежить на мене дивиться», — сповістив Олександр. «Це добре. Дай їй слухавку», — відповів Ігор. Олександр протягнув телефон Таїсії. Вона ледве його узяла. Та почула: «Це Ігор! Квіточка моя, що з тобою трапилося?! Не кажи мені нічого, тільки слухай. Хотів тебе вилаяти, а зараз й сил на це не маю. Тобі боляче? Тобі погано?!». Тася прошепотіла: «Привіт! Вибач!». Ігор продовжив: «Навіщо ти послухалася Олександра. Я ж казав бути вдома та нічого не робити», — він почав кричати на Тасю. Тася тихо заплакала. Тоді Ігор почувши її схлипування припинив кричати та говорив вже тихіше: «Тасю, тобі боляче, але і мені боляче. Я як почув, що з тобою, в мене аж серце прихопило. Я не зможу до тебе зараз приїхати. Але пам'ятай, що я про тебе теж пам'ятаю та думаю. Я щось придумаю, коли ти вийдеш з лікарні, я щось придумаю. Слухайся там Олександра, він обіцяв мені про тебе подбати. Ти ж маєш розуміти, що я одружений. А він ні. Розумієш про що я? От і добре. Тримайся та видужуй, квіточка моя!». Тася передала трубку чоловікові. Олександр ще раз прослухав усі накази та попереджання Ігоря, поклав трубку. Потім звернувся до Таїсії: «Зараз до тебе зайде слідчий, будь ласка, не кажи йому, що знаєш Бжезовського. І нічого не кажи про наші стосунки. Тільки про роботу. Ми — колеги, ти допомагала організувати фонд, і в Києві ти те ж з цієї справи. Як він до тебе потрапив — прийшов, як сантехник, сама вигадай». Тася зітхнула, вона дуже не любила брехати. Кожна брехня давила їй на серце, потім мучила її сумління.

Вже в вечорі Олександру вдалося продивитися те відео, що зняла таємна камера. Іноді йому здавалося, що на голові в нього ворушилося волосся. Те, що той казав дівчині, чи робив з нею викликало огиду. «От чому в неї були сліди від мотузки», — зрозумів він, дивлячись це відео. Він спочатку хотів викинути те відео, але Ігор попередив його цього не робити, про всяк випадок, а привезти йому у Лондон.

Поки Тася лежала у лікарні, сумління її не мучило. Мабуть тому, що, коли в тебе все дуже болить, то організм дуже хоче одужати. Й не докоряє собі ще болючими докорами сумління, щоб зовсім себе не добити.

До Тасі приходили тільки дві людини: слідчий та Олександр. Слідчий приходив її допитувати та сповістити, що у квартирі робили обшук. А Олександр приходив її навіщати, приносив ліки та їжу, спілкувався з лікарями. «Мені сумно у палаті самій», — одного разу заявила йому Таїсія. «Але ж Таєчко, це віп-палата. Вона на одну людину», — відповів їй на це Олександр. «Ну що зробиш, я ж не твій батько, щоб веселити тут тебе!» — сердито промовив він. Тася образилась. «Я нікому не потрібна!» — сумно вона зробила собі такий висновок. Одного разу Олександр таки вивіз Таїсію на прогулянку. Він сам допомагав їй вдягатися, взуватися. Посадив на візок та повіз до ліфтів. Тася зраділа, вона покине свою кімнату, нарешті, побачить живий світ, небо, сонечко, дерева. Олександр повіз її на прогулянку до лікарняного парку. «Як твої справи?» — запитав він її. «Краще. Але знаєш, як мені тут за місяць все набридло, й лікарня й палата. Мені сьогодні наснився один сон — снився мій дім та моя мама. Вона кликала мене назад, щоб я поверталася до дому», — розповіла йому Тася. «Навіть не знаю, чи добре це, чи погано, бо твоя мама вже давно померла», — відповів їй на це чоловік. «Не знаю. Але ж приємно побачити її, хоч у вісні», — промовила Тася та продовжила розповідати свій сон: «А потім мені наснився цей твій приятель Денис». «Снилося, як він чіплявся до мене, як казав мені різну гидоту, бив мене по голові», — розповідала Тася. «Він бив мене по голові у вісні, а вранці я прокинулася вже з головним болем», — закінчила дівчина. Олександр ледве не проговорився, що він бачив відео, та знає, що той робив з дівчиною. Відкрив рота, щоб їй відповісти, а потім його закрив. Тася це побачила та запитала: «Чого це ти?». «Та так, досі почуваю себе винним. Мабуть ще до смерті буду це відчувати», — відповів Олександр. Тася раптом почала плакати. «Ну от ти знов. Зупинись Не думай про це!» — намагався зупинити її розповідь чоловік. Бо йому теж було важко, тому, що він все це чув та бачив. «Тоді ти розповідай щось!» — наполягла дівчина. «Добре», — відповів він. Та почав розповідати, с початку, про поліцію, про те як іде слідство. Про те, що в нього допитувався слідчий. Потім про те, що вони вирішили робити та казати з адвокатом та Ігорем. «До речі, Ігор мені щось зовсім не телефонує», — сумно раптом згадала Тася. «Таєчко, ти маєш зрозуміти, Ігор ділова зайнята людина. Поки я тут дбаю про тебе, Ігор там працює за нас обох», — відповів їй Олександр, намагаючись якось вигородити свого друга. А потім придумав, що мабуть Ігор готує тобі якийсь сюрприз. Як Ігорю потім з цієї історії вибиратися, Олександр не подумав. А потім додав: «От видужаєш, я теж зроблю тобі сюрприз». На відміну від придуманого сюрпризу