Читати книгу - "Не повертайся спиною до звіра"

Ця поїздка була важливою для Чубенка й з іншої причини. Неподалік від Миколаєва, у Первомайську, народилася і виросла його мати. Автобус мав проїжджати рідне містечко. А проте ці мальовничі місця вже вкрило павутиння хімічної отрути. Рік тому мешканців п’яти ближніх сіл вразила невідома хвороба — «токсикодермія нез’ясованого походження», як зазначали у міністерстві охорони здоров’я. Євген знав, що це не перший такий випадок. І їхня родина час від часу відчувала на собі подих ракетного мору. Технічні могильники там, де не так давно дислокувалися війська протиповітряної оборони, далеко розносили жовтаво-бурі хмари — і хтозна, чи не залишили вони фатального сліду в генетичній пам’яті поколінь. Про це варто було б писати й кричати, але засоби масової інформації мовчали.

Нарешті оголосили про зупинку в Умані. Молодь позіскакувала на асфальт, змішалася в один пістрявий натовп, і до ясного неба злетів дзвінкий дівочий сміх. Придорожні ятки розклали перед мандрівниками невибагливий крам, але найбільшим попитом користувалася кава у пластикових стаканчиках.

— Прокинулися нарешті! — командирським голосом пробасив прес-секретар міністра.

Усміхнена Настя сама підійшла до Чубенка.

— Що, знову посварилася з секретаріатом? — замість привітання поцікавився він.

Женя був трохи в курсі всіх апаратних інтриг Верховної Ради. Демократів, до яких належала фракція Бориса Шевченка, тут не надто любили і чинили їм усілякі перешкоди. Кадри в парламенті — куди правду подіти — були ще радянські. З Анастасії просто таки збиткувалися за першої-ліпшої нагоди, але на такій роботі хоч-не-хоч мусила терпіти. Тим часом її шеф уперто заявляв у засобах масової інформації, що апарат Верховної Ради негативно впливає на демократичні процеси в країні.

— Таки посварилась. Ось взяла відгули за три дні, в Миколаїв.

Неуважно хрумкаючи чіпси, запропоновані Євгеном, Настя розповіла, через що виникла остання сварка. У центральній комп’ютерно-інформаційній системі, як це ставалося не раз, не розмістили потрібних законопроектів на сервері Верховної Ради. Мовляв, ще треба перевірити, чи немає там помилок. Титанічних зусиль коштувало «вибивання» цих документів для фракції. Крім того, народні депутати до останньої миті не мали точного розпорядку наступного дня. Зрештою, виходило так, що парламентарі мусили обговорювати питання наосліп, без необхідних документів на руках. Настя спробувала з’ясувати стосунки з апаратниками, від котрих, звісно, отримала відкоша. «Дали щигля по носі», так вона висловилася.

— Сідай коло мене, — запропонував Євген.

Вони усамітнилися в кінці салону. Дівчина якомога зручніше відкинулася на сидінні, розкуто вклала ніжки в кросівках на спинку переднього крісла. Хлопцеві перехопило дух.

Настя останнім часом подорослішала і розквітла, як це зазвичай буває з дівчатами, котрих раніше вважали незграбними. Прудкі груди випиналися під футболкою двома півмісяцями, мармурово-білі коліна звабливо виглядали із «бермудів». Жіночнішим став і меткий погляд темно-карих очей. Невінчана вважалася однією з кращих студенток юридичного факультету, до закінчення якого їй залишався рік. Вони з Євгеном були однолітками, але дівчина значно перевершувала йогосвоїм знанням життя і практичністю. Та Женя вважав що все-таки краще орієнтується в економічних і деяких політичних питаннях і встиг навчитися дещо прогнозувати.

— То що буде з Пасічником? — відразу взялася Настя його жартома «екзаменувати».

— Нічого поганого, — Чубенко вдав серйозного оглядача. — У нього виграшні позиції. Має цілий вільний від іншого клопоту рік на підготовку до парламентських виборів. Не виключено, що саме йому й вдасться створити найбільшу фракцію у Верховній Раді.

— А там, можливо, ще замахнеться й на президентське крісло… — у тон йому простягла Настя.

— Стовідсотково! У нього неабиякі амбіції. Війна за це крісло розгориться не на жарт. Пасічнику доведеться сформувати свій ешелон спонсорів, і через це він погрузне у фінансові зобов’язання.

— Ну ти, астролог! Прямо, як Глоба, пророкуєш! Тоді скажи-поворожи, хто ж виступить із протилежного табору?

Дівчина відверто кокетувала, адже ще цієї весни Женя сам консультувався в неї з політичних питань, як у людини, тісно наближеної до впливових інтриганів у коридорах влади.

— Швидше за все, якийсь ставленик нинішнього Президента.

— Невже той, хто виштовхнув Пасічника з прем’єрського крісла?

— Навряд. Сама подумай: за цим соціал-демократом стоїть кишенькова партія, створена нашвидкуруч, на додачу вона стрімко втрачає вагу. Згадай-но, як її створювали — в адміністративно-наказовому порядку, під керівника президентського апарату. Піде Татусь — забудуть і про заслуги його колишнього секретаря. Не соціал-демократична ідея «конфліктує» з урядом, а економічні інтереси представників фракції, яка називає себе носєм ідеї. Хоча не мені тобі розказувати, як бізнесмени роздають спонсорські кошти з двох рук, підгодовуючи й тих, і тих — про всяк випадок.

Невінчана зняла ноги зі спинки, випросталась, як за шкільною партою, і зосереджено втупилася перед собою. Поміркувала хвильку й промовила стиха, ніби сама до себе:

— Пасічник з його сентиментально-художньою натурою, пристрастю до ікон навряд чи вдовольнятиме східну Україну. А там живе більша частина населення України. Думаю, на противагу йому наші вугільні та металургійні барони знайдуть не одну кандидатуру з Донеччини. Швидше за все, під майбутні вибори в регіоні утворять якусь партію або ж підімнуть під себе купку тих, що вже номінально існують, а далі — за знайомим сценарієм.

Помічниці народного депутата доводилося мати справу з рейтингами найзаможніших людей в Україні. Її шеф у цьому переліку пас задніх, але це не заважало йому, а навпаки, заохочувало шукати істину у законодальчих копальнях, заодно розкладаючи політичний пасьянс. З плином часу така гра стала для дівчини своєрідним наркотиком. Втім, те саме можна було сказати й про Євгена. В обох день починався з новин і закінчувався ними. Сьогодні вони ніби відчули себе гравцями однієї команди.

Сонце стало в зеніті, час би вже було й пообідати. Учасникам екскурсії видали сухі пайки — бутерброди й по пляшці солодкої води. Апетит був чудовий.

— До речі, як там Артем? — Євген згадав нічне чаювання з Настею кілька місяців тому.

— Одружився, коли втратив свого «гуру», — скупо відповіла дівчина. — Напевне, ти