Читати книгу - "Мина Мазайло"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мазайло побожна зітхнув, тоді тихо до Рини, до жінки:
— Чула? (Побожно). Аренський!
Той, що з м'ячем, і куценький, зачувши це, порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прізвища:
— Тертика.
Баронова-Козино здригнулась, мов од електричного струму.
Тьотя
— Як?
Тертика, вдаривши м'ячем об підлогу, і куценький виразно:
— Іван Тертика.
Баронова-Козино здригнулась.
— Микита Губа.
Баронова-Козино зблідла.
Дядько Тарас до Тертики:
— Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика...
Тертика
— Батько мій Максим...
— Був на Запорожжі курінним отаманом...
— І тепер на Запоріжжі, та тільки він робітник-металіст і отаманом не був...
— Та ні... Курінним отаманом Переяславського куреня славного Війська Запорозького низового на початку XVII століття.
— Не знаю.
Дядько Тарас
— Дуже жалко.
Тьотя зацокотіла каблучкою об графин:
— Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товариші, одну дуже цікаву книжку. Я прочитала всю книжку, і в тій книжці прочитала буквально все, що було написане і надруковане в тій книжці. Буквально все. А найбільш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне місце: життя — то є все... І оце воно мені зараз чомусь згадалося: життя — то є все... Так!
(Трошки задумалась, покивала головою, зітхнула). Життя — то є все... Пропоную, товариші, обрати президію. (Поспішаючись). Гадаю, годі буде одного предсідателя? Заперечень нема? Нема!.. Кого?
Рина, поспішаючись:
— Тьотю Мотю! Тьотю Мотюі
Мазайло, поспішаючись:
— Просимо!
Баронова-Козино до тьоті, поспішаючись:
— Вас просимо!
Тьотя
— І просила ж я, ще вчора просила, щоб мене не вибирали. (Поспішаючись). Життя — то є все. Заперечень нема? — Нема!.. Прошу до порядку! (Зацокотіла каблучкою). Ну, громадяни, товариші, а краще й простіше — мої ви милії люди, руськії люди, їй-богу! Бо всі ми перш за все руськії люди... Давайте всі гуртом помиримо рідного сина з рідним батьком. По-милому, по-хорошому, їй-богу!..
Зачувши такі слова, Тертика і Губа скинулись очима, лукаво перемигнулись.
Губа раптом запропонував:
— Тертику!
Баронова-Козино здригнулась.
Тьотя
—Що?
Губа
— Тертику на голову пропонуємо ми.
Баронова-Козино здригнулась.
Тьотя
— Дозвольте. Як це так... Адже ж на голову мене вже обрано... Принаймні заперечень не було. Ну, милії ви мої люди, невже ви не довіряєте, і кому?.. Мені, Мотроні Розторгуєвій, з Курська?..
Губа
— Просимо проголосувати!
Тьотя
— У вас-то, мої милі, пошана до руської людини, нарешті, до Курська єсть?
Губа
— Єсть! Та не всякому, хто з Курська, і честь!
Тертика прибив м'ячем.
Не всякій тьоті Моті...
Тьотя
— Будь ласка! Я зголосую... Хто за Тертику на голову, будь ласка... Один, два, три, чотири... (Встромила гострі свої очиці в дядька Тараса). Ну?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мина Мазайло», після закриття браузера.