Читати книгу - "Мина Мазайло"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— По-московському, га?
Тьотя
— А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
Дядько Тарас
— Тарас Бульба?.. Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському...
Тьотя Мотя
— Єтого не может бить!
— Га?
— Єтого не может бить!
— Доводи?
— Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
Задзвонив дзвоник.
Рина затулила рукою рота тітці, другою — дядькові:
— Ой... Цс-с-с... Це комсомольці прийшли.
Тьотя з-під Рининоі руки до дядька:
— Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?..
Дядько Тарас
— Він не говорив, але він... боявся говорити. Він — наш. (Пішли).
5
Увійшли комсомольці: один з текою, другий, чубатий і міцний, з футбольним м'ячем і третій — маленький, куценький, з газетою. Роздивились.
Той, що з газетою:
— Та-ак. Обставинки суто міщанські.
Той, що з текою:
— Чи варто й ув'язуватися?
Той, що з м'ячем :
— Парень просив — треба помогти...
Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну міну:
— До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цікавиться ніколи.
Той, що з м'ячем, постукотів пальцем у лоб того, що з текою:
— Аренський! Навіть Козьма Прутков сказав: дивись у коріння речей.
Той, що з газетою, теж постукотів:
— І собі в голову, коли що кажеш. Зміна прізвища у міщанина...
Той, що з м'ячем:
— Це ознака здвигу в його ідеології — раз! І дізнатись про причини...
Той, що з газетою:
— Нам буде корисно — два!
6
Увійшов Мокій:
— Невже прийшли? Спасибі!.. А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою... Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! "Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш... От... Сідайте! Зараз почнемо (пішов).
Аренський
— Занадто захоплюється мовою.
— Боліє. Питання — чого?
Той, що з м'ячем:
— А того, що ти не болієш нею. І тільки псуєш. Партія пише, пише — візьміться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузіть з мовою, а ти що? Ще й досі "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягти!
7
Увійшли: Мокій, тітка, дядько, Мазайло, жінка, Баронова-Козино,Уля.
— Так-от... Мої товариші комсомольці... Прийшли...
Той, що з м'ячем, підморгнув своїм і, вдаривши м'ячем об підлогу (Баронова здригнулась), почав:
— На дискусію, чи що...
Виступила вперед Тьотя Мотя:
— Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!.. Ах, я завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, і комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Підскочила).
Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:
— Чуєш, Аренський?
Тьотя
— Чудове прізвище!
Баронова-Козино
— Ідеальне!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мина Мазайло», після закриття браузера.