Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

На таку дивну заяву ніхто не зронив ані слова. Професорка Трелоні легким рухом поправила шаль і повела далі:

- Отож ви наважилися вивчати віщування, найскладніше з чаклунських мистецтв. Повинна відразу попередити: я мало чого зможу навчити тих, хто не володіє Зором. Книжки в цій царині не вельми придатні...

На цих словах Гаррі з Роном усміхнулися й зиркнули на Герміону, яку явно збентежила така новина.

- Багато чаклунів і відьом, які можуть начаклувати постріли, запахи чи раптові зникнення, не здатні проникати в таємні сфери майбуття, - правила своєї професорка Трелоні, а її величезні блискучі очі зупинялися то на одному, то на іншому схвильованому обличчі. - Цим Даром володіють одиниці. Хлопчику, - звернулася вона раптом до Невіла, який мало не впав зі свого пуфика, - чи все гаразд із твоєю бабунею?

- Думаю, так, - тремтячим голосом озвався Невіл.

- На твоєму місці, любий, я не була б такою впевненою, - сказала професорка, і полум'я каміна заграло на її довгих смарагдових сережках. Невіл ковтнув слину. Професорка Трелоні спокійно продовжувала:

- Цього року ми розглянемо основні методи віщування. Перший семестр присвятимо ворожінню на чайному листі, а наступного - перейдемо до хіромантії. До речі, люба, - вона раптово зиркнула на Парваті Патіл, - остерігайся юнака з рудим волоссям.

Парваті збентежено глянула на Рона, що сидів у неї за спиною, й відсунулася подалі.

- Під час літнього семестру, - сказала професорка Трелоні, - перейдемо до магічних кристалів, якщо, звичайно, встигнемо закінчити з вогняними прикметами. У лютому, на жаль, будемо змушені зробити перерву через серйозну епідемію грипу. У мене навіть на якийсь час пропаде голос. А десь біля Великодня один з нас відійде назавжди...

Після цих слів запала вельми напружена тиша, але професорка Трелоні цього мовби й не помітила.

- Люба моя, - звернулася вона до Лаванди Браун, котра відразу зіщулилася зі страху, - чи не могла б ти передати мені отой найбільший срібний чайничок?

Полегшено зітхнувши, Лаванда підвелася, взяла з полички велетенського чайника і поставила його на столі перед професоркою Трелоні.

- Дякую, моя люба. До речі, те, чого ти так боїшся, станеться в п'ятницю, шістнадцятого жовтня.

Лаванда затремтіла.

- А тепер прошу розділитися на пари, взяти з полички по чашці, підійти до мене, і я наллю вам чаю. Ви сядете й будете пити, аж доки залишиться самий осад. Тоді тричі потрусіть чашку лівою рукою і покладіть її догори дном на тарілочку. Зачекайте, поки стече рідина, і передайте чашку партнерові для прочитання. Тлумачити візерунки треба за допомогою п'ятої й шостої сторінки «Розтуманення майбутнього». Я буду вам допомагати й підказувати. І ще, любий... - вона схопила Невіла за руку саме тоді, коли він уже вставав, - якщо твоя ласка, після того, як розіб'єш першу чашку, чи не міг би ти взяти он ту, з голубим малюнком? Я маю слабкість до рожевих чашок.

І справді, не встиг Невіл дійти до полички, як задзвеніла розбита порцеляна. Професорка Трелоні підбігла до нього зі щіткою й кошиком для сміття і нагадала:

- Оті голубенькі, любий, якщо не заперечуєш, дуже дякую...

Гаррі й Рон з повними чашками повернулися до свого столика і поспіхом випили пекучий чай. Тоді, як і веліла професорка Трелоні, потрусили чашки, перевернули їх на тарілочки і обмінялися ними.

- Так, - сказав Рон, коли вони розгорнули книжки на п'ятій і шостій сторінках. - То що ти в мене бачиш?

- Щось буре й вологе, - відповів Гаррі. Від важкого запаху в кімнаті він став сонний і мовби отупів.

- Розширте свідомість, мої любі, спробуйте вийти за межі буденного! - вигукувала професорка Трелоні крізь туман.

Гаррі постарався зосередитися.

- Так-так... - сказав він, глянувши в підручник, - ти маєш тут якийсь викривлений хрест... Це означає, що тебе чекають «випробування і страждання»... перепрошую... але також тут є щось подібне до сонця. Чекай-но... це означає «велике щастя»... отже, ти страждатимеш, але будеш дуже щасливий...

- По-моєму, тобі не завадить перевірити в окуліста своє Внутрішнє Око, - сказав Рон, і вони ледве стримали сміх, коли на них зиркнула Трелоні.

- А тепер моя черга... - Наморщивши лоба, Рон втупився в чашку Гаррі. - Там якась грудка у формі капелюха, - сказав він. - Можливо, ти працюватимеш у Міністерстві магії...

Він покрутив чашкою.

- А тепер це мовби жолудь... що б воно означало? - він зазирнув у «Розтуманення майбутнього». - «Несподіваний спадок, золото». Чудово-пречудово, і мені позичиш. - Рон знову перевернув чашку. - А ще тут щось таке, як тварина. Ось голова... це якийсь гіпопо... або ні - вівця...

Гаррі пирхнув. Професорка Трелоні озирнулася.

- Дай-но мені глянути, любий, - осудливо зиркнула вона на Рона й забрала в нього Гарріну чашку. Увесь клас принишк.

Пильно вдивляючись, професорка обертала чашку проти годинникової стрілки.

- Це сокіл. Мій любий, ти маєш смертельного ворога.

- Але ж про це всі знають! - голосно прошепотіла Герміона. Професорка Трелоні глипнула на неї.

- Так, усі, - додала Герміона. - Кожний знає про Гаррі й Відомо-Кого.

Гаррі з Роном подивилися на Герміону з захопленим подивом. Вони ще ніколи не чули, щоб Герміона так розмовляла з учителями. Професорка Трелоні нічого не відповіла. Вона знову втупилася своїми величезними очима в Гарріну чашку, й далі її обертаючи.

- Палиця... це напад. Боже мій, ця чашка не надто радісна...

- А я думав, то капелюх, - здивувався Рон.

- Череп... небезпека на твоїм шляху, мій любий...

Усі приголомшено стежили за професоркою Трелоні. Вона ще раз обернула чашку і раптом зойкнула.

Знову пролунав дзенькіт порцеляни - то Невіл розбив уже другу чашку. Професорка Трелоні опустилася у вільне крісло, схопилася рукою за серце й заплющила очі.

- Мій любий хлопчику... мій бідолашний... ні... краще не казати... ні-ні... навіть не просіть...

- А що ви там бачите, пані професорко? - зацікавився Дін Томас.

Усі позривалися на ноги й оточили столик, де сиділи Гаррі з Роном. Кожний намагався заглянути в Гарріну чашку.

- Мій любий, - професорка драматично розплющила свої великі очі, - у тебе Ґрим.

- Що? -