read-books.club » Бізнес-книги » Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є 📚 - Українською

Читати книгу - "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є"

391
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є" автора Брене Браун. Жанр книги: Бізнес-книги / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 21 22 23 ... 35
Перейти на сторінку:
у житті, дуже близькі до тих, що сповідує йога. Я ціную усвідомленість, правильне дихання, зв’язок між тілом і духом. У мене є навіть спортивна форма для занять йогою. Але, повірте, моє позитивне ставлення до йоги і спортивна форма нічим не допоможуть мені у разі, якщо ви дасте мені килимок для йоги і попросите стати на голову або в якусь іншу складну позу. Зараз, коли я пишу ці рядки, доведеться визнати: я ніколи не займалася йогою. Сподіваюся змінити це до часу, коли ця книга потрапить до ваших рук, але наразі мої теорії розходяться з практикою.

Отож, на що подібна практика вдячності? Люди, яких я інтер­в’ювала, розповідали про те, що роблять вдячні записи в особистих щоденниках, щоденно медитують або моляться, дякуючи світові, творять або просто зупиняються посеред напруженого заклопотаного дня, аби сказати вголос: «Я вдячний життю за ...» Коли щирі люди говорять про вдячність, вони вживають розмаїті слова.

Здається, що вдячність без практики трохи нагадує віру без добрих справ — вона нежива.

Що таке радість?

Радість здається мені кроком за межу щастя. Щастя — це наче атмосфера, в якій ти можеш інколи пожити, якщо пощастить. Радість — це світло, яке наповнює тебе надією, вірою і коханням.

Адела Роджерс Сент-Джонс

Це дослідження навчило мене, що щастя і радість — це різний досвід. У інтерв’ю люди часто мені говорили щось на штиб: «Те, що я вдячний життю і радісний, не означає, що я весь час щасливий». У багатьох випадках я глибше цікавилася цими думками, запитуючи: «Як це бути вдячним і задоволеним, але не відчувати себе щасливим?» Усі відповіді були подібні: відчуття щастя залежить від обставин, а радість пов’язана з духовністю і вдячністю.

Я також дізналася, що ні радість, ні щастя не постійні; ніхто не почуває себе щасливим або радісним увесь час. Обидва ці стани приходять і проходять. Щастя прив’язане до зовнішніх ситуацій і подій, і здається, що воно то накочує хвилею, то відступає разом із цими обставинами. Радість, як видається, назавжди припнута до нашого серця духовністю і вдячністю. Але спалахи раптової радості — ці сильні переживання глибокого духовного зв’язку і задоволення — беруть нас у полон вразливості.

Після того як ці відмінності стали очевидними, я почала шукати, що написали про радість і щастя інші дослідники. Цікаво, що найкраще мою знахідку пояснив теолог.

Енн Робертсон, пастор методистської церкви, письменниця і виконавчий директор Массачусетського біблійного товариства, доводить, що грецьке походження слів «щастя» і «радість» до сьогодні не втратило актуальності. Вона пояснює, що грецьке слово makarios на позначення щастя означало свободу заможних людей від буденних турбот і тривог та стан людей, яких доля щедро чимось обдарувала, наприклад, грошима або здоров’ям. Робертсон порівнює це визначення з грецьким словом на позначення радості — chairo. Давні греки називали chairo «апогей буття» і «гарний настрій душі». Робертсон пише: «Сhairo — це те, що, на думку давніх греків, властиве лише Богові і приходить до нас разом із доброчесністю і мудрістю. Це не чеснота щойно навернених, а найвище досягнення. Греки вважали, що протилежність цього слова — не смуток, а страх»[37].

Нам потрібні як щастя, так і радість. Я вважаю, що важливо створювати і розпізнавати ситуації, які роблять нас щасливими. Якщо чесно, я велика шанувальниця книжок Ґретхен Рубін «Проект “Щастя”» (The Happiness Project) і Тал Бен-Шахара «Бути щасливішим» (Happier). Але я дізналася також, що, крім створення передумов для щастя в житті, нам потрібно культивувати духовні практики, які наповнюють наше життя відчуттям радості і вдячності долі. Я би хотіла стати щасливішою, але насамперед хочу жити, відчуваючи вдячність і радість. Щоб досягнути цього, на мою думку, нам потрібно пильніше придивитися, що саме заважає нам відчувати вдячність і радість та бути щасливими.

Страх дефіциту і темряви

Починаючи писати про те, що стає на шляху вдячності і радості, я сиділа на дивані у вітальні перед ноутбуком і тримала в руках нотатник. Я дуже втомилася, і замість того, щоб писати, цілу годину витріщалася на мерехтливі вогники гірлянди над входом до їдальні. Я обожнюю ці маленькі блискучі вогники. Гадаю, завдяки їм цей світ виглядає привабливішим, отож я ніколи не знімаю їх.

Я посиділа на дивані, гортаючи свої нотатки, намилувалася мерехтливими вогниками, а потім узяла ручку і написала ось це:

«Гірлянда з вогниками — це чудова метафора радості. Радість непостійна. Вона приходить іноді — часто у найбуденніші миті. Деколи ми позбавляємо себе спалахів радості, тому що надто заклопотані полюванням за надзвичайними оказіями. Або ж ми так боїмося темряви, що не насмілюємося насолоджуватися світлом.

Наповнене радістю життя — це не прожектор радості. Таке би нам врешті-решт набридло.

Я переконана, що наповнене радістю життя складається з моментів втіхи, поєднаних довірою, вдячністю, натхненням і вірою».

Ті, хто читає мій блог, впізнали мантру моїх п’ятничних подячних постів, які я називаю ВВНВ. Я зробила цю цитату емблемою і частиною своєї практики вдячності за те, у що я Вірю, за що Вдячна, що мене Надихає і як я практикую свою Віру. Коментарі читачів неймовірно підносять мій дух.

Радість і вдячність — це дуже вразливі й інтенсивні відчуття. Ми всі потерпаємо від тривожності, і більшість із нас боїться вразливості. Наші тривоги і страх доводять нашу невпевненість у собі. Ми думаємо:

• «Я не дозволю собі відчувати радість, тому що знаю, що вона не триватиме довго».

• «Зізнання у вдячності долі — це запрошення для катастрофи».

• «Краще я не радітиму взагалі, ніж чекатиму, коли нарешті на голову впаде цегла».

Страх темряви

Я завжди була схильною до тривоги і занепокоєння, та коли стала матір’ю, боротьба за радість, вдячність і впевненість у собі уподібнилася до праці на повну ставку. Упродовж багатьох років мій страх, що з дітьми може трапитися щось лихе, заважав мені уповні відчувати радість і вдячність. Щоразу, коли я була близька до того, щоб злагідніти і зануритися в чисту радість, думаючи про своїх дітей і про любов до них, у моїй уяві виринали жахливі картини; я уявляла, як в єдину мить втрачаю все.

Спочатку мені здавалося, що я божеволію. Невже я єдина людина у світі, яка уявляє собі таке? Коли я почала обговорювати проблему зі своїм психотерапевтом, то зрозуміла, що моє нав’язливе «це надто добре, щоб бути правдою» тісно пов’язане зі страхом, невпевненістю у своїх силах і вразливістю.

Знаючи, що це доволі універсальні емоції, я наважилася розповісти про свої страхи п’ятистам батькам, які прийшли послухати одну з моїх лекцій про виховання. Наприклад, я розповіла їм, як спостерігаю за донькою, яка спить, відчуваючи, як мене повністю поглинає відчуття вдячності, а потім в моїй уяві виринають картинки чогось поганого, що може статися з нею, і почуття радості зникає.

У тиші, що запанувала, можна було почути навіть звук падіння шпильки. Я подумала: «О, Боже, я божевільна, і вони зараз сидять і думають: “От психопатка. Як нам звідси вибратися?”» І раптом я почула, що десь у задніх рядах заплакала жінка. Вона не схлипувала тихенько, а ридма ридала. Потім хтось попереду вигукнув: «О, мій Боже! Навіщо ми це робимо? Що це таке взагалі?» Аудиторія вибухнула, наче несподівано пробудившись. Як я і припускала, була я не самотньою.

Більшості з нас доводилося переживати бурхливу радість, яка переходила у відчуття вразливості і страху. Поки ми не змиримося з власною вразливістю і не навчимося відчувати вдячність, сильне кохання завжди супроводжуватиметься страхом втрати.

1 ... 21 22 23 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є"