Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

його екранів мав вражаючий вигляд. На зворотному боці

супутника величезний вулкан так високо викидав частки

розплавлених силікатів у космос, що в небі залишався слід.

Стовп диму охолоджувався до кристалізованих силікатних

бризок, які ловили на собі відблиск Юпітера і сяяли, мов

діаманти, розсипані у темряві. Частина з них відлетить і стане

частиною слабкого кільця навколо Юпітера, запущена прямо

з гравітаційного колодязя Іо. За будь-яких інших умов це

виглядало б дуже мальовничо.

Але небезпечний політ змушував тримати очі на інструментах

і екранах перед собою. І завжди сам у центрі хмари уламків

наближався корпус «Аґати Кінг».

Коли Голден опинився у радіусі, він подав сигнал

автоматичній системі стикування корабля. Проте, як він

і очікував, «Кінг» не відповідав. Голден підлетів до найближчого

зовнішнього шлюзу і наказав «Смугачу» тримати постійну

відстань п’ять метрів. Перегоновий корабель не був

розрахований для стикування з іншим кораблем у космосі. Він

не мав навіть рудиментарної стикувальної труби. Подорож до

«Кінг» буде короткою космічною прогулянкою.

Авасарала

отримала

від

Саузера

капітанський

код

розблокування, і його передав «Смугач». Шлюз миттєво

розкрутився.

У шлюзі «Смугача» Голден поповнив запас повітря захисного

костюма. Щойно опинившись на флагмані Нгуєна, він не зможе

довіряти повітрю, навіть зі станцій підзарядки. Нічого з «Кінг»

не повинно потрапити всередину скафандра. Нічого.

Коли давач повітря показав 100 відсотків, він увімкнув радіо

й викликав Наомі.

— Я заходжу.

Він вимкнув магніти п’ятами, різко відштовхнувся від

внутрішнього люка шлюзу й полетів через коротку прогалину до

«Кінг».

— Камера працює справно, — повідомила Наомі.

На дисплеї у нього горів значок відеозв’язку. Наомі бачила все, що й він. Голден почувався спокійно і самотньо водночас, ніби

дзвонячи подрузі, яка жила далеко-далеко.

Голден закрутив шлюз. Здавалося, дві хвилини, впродовж

яких «Кінг» зачиняв зовнішній люк і накачував у шлюз повітря, тривають вічність. Хтозна, що чекатиме по той бік внутрішнього

люка, поки той нарешті відчиниться. Голден поклав руку на

пістолет з такою байдужістю, якої насправді не відчував.

Внутрішній люк розчахнувся.

Раптовий вереск, яким захисний костюм сповістив про

радіацію, ледь не викликав серцевий напад. Підборіддям він

заглушив звуковий сигнал, але залишив вимірювач рівня

зовнішньої радіації. Не можна сказати, що ці дані були чимось

корисними, але костюм запевняв, що може впоратися

з поточним рівнем, і це тішило.

Голден вийшов зі шлюзу в маленький відсік, заповнений

комірчинами з комплектами ПКД. Тут усе було начебто

порожньо, але Голдена насторожив якийсь звук з однієї

шафки — він розвернувся саме вчасно, щоб помітити чоловіка

в однострої флоту ООН, котрий вистрибує зі шафки

й замахується важким гайковим ключем йому в голову.

Громіздкий захисний костюм не дав змоги зреагувати швидко, й інструмент дзенькнув об бік шолома.

— Джиме! — зойкнула Наомі по радіо.

— Здохни, паскудо! — тієї ж миті заволав матрос.

Він замахнувся вдруге, але на ньому не було магнітних

черевиків — цього разу поштовх від стіни не надавав йому

імпульсу, тож від замаху він просто почав обертатись у повітрі.

Голден вихопив ключ у нього з рук і відкинув. Лівою рукою

спіймав матроса, щоб зупинити оберти, а правою дістав

пістолет.

— Якщо у мене тріснув костюм, я викину тебе через цей

шлюз, — сказав Голден.

Він почав перемикатися між екранами статусу, не зводячи

пістолета з шанувальника гайкових ключів.

— Схоже, все добре, — сказала Наомі з очевидним

полегшенням у голосі. — Нічого червоного чи жовтого. Цей

шолом міцніший, аніж здається.

— Якого чорта ти робив у шафці? — запитав Голден.

— Я працював тут, коли це... воно... опинилося на борту, —

відповів чоловік.

Це був компактний на