Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

нижнього краю екрана. З поверхні суцільною масою

піднімалися сотні тонких жовтих ліній.

— Порахуйте, — сказав Голден. — Мені потрібна кількість.

— Двісті дев’ятнадцять. Ні. Стривай. Двісті тридцять.

— Що це за чортівня? Це що, торпеди? — спитав Алекс.

— Ні, — озвалася Боббі. — Це чудовиська. Вони запустили

чудовиськ.

Авасарала увімкнула трансляцію. Її волосся мало, мабуть, гірший вигляд, аніж у Саузера, але вона вже давно забула про

марнославство. На щастя, вона хоча б може говорити, не

боячись наблювати.

— Говорить Авасарала. Запуск, який ви зараз бачите, — це нова

зброя на основі протомолекули, яку використали для

несанкціонованого першого удару по Марсу. Треба негайно

збити цю сволоту. Всім разом.

— Флагман Саузера подає запит на передачу координування, —

сказала Наомі. — Віддати їм контроль?

— Через мій труп, — заперечив Алекс.

— Ні, але стеж за усіма запитами, — сказав Голден. — Я не

віддам

контроль

над

кораблем

армійській

системі

автоматичного вогню, але ми все одно маємо докластися до

розв’язання проблеми.

— «Кінг» вмикає двигуни на повну, — попередив Алекс. —

Думаю, він хоче вислизнути.

На екрані атака з поверхні Іо почала розтікатися: окремі

ниточки порозмикалися під неочікуваними кутами, одні летіли

по спіралі, інші витягувалися у вигинах, немов зчленовані

кінцівки комахи. Навіть одна з них означала смерть для

планети. Давачі показували, що вони прискорюються до десяти, п’ятнадцяти, двадцяти g. Жодна людина не переживе тривалий

політ при двадцяти g. Але про людей не йшлося.

Із кораблів з’явилися золотисті спалахи світла, що мчали

назустріч ниточкам з Іо. На екрані вони рухалися повільно, майже повагом — але стрічка з даними це заперечувала.

Плазмові торпеди летіли на повній, і все ж секунди тягнулися

вічно, поки вони досягли основного скупчення чудовиськ.

Авасарала дивилась, як здетонувала перша торпеда, і колона

протомолекулярних чудовиськ розділилася на десяток різних

потоків. Вони ухиляються.

— Капітане, частина летить у наш бік, — повідомив Алекс. —

Навряд чи вони задумані, щоби продірявити корпус корабля, але щось не сумніваюся, що чудовиська спробують.

— Летімо туди і зробімо, що в наших силах. Не можна

дозволити, щоби хоча б одна з цих... Стривай, куди вони

поділися?

На тактичному екрані летючі чудовиська заблимали у небуття, і ниточки позникали.

— Вони вирубують двигуни, — сказала Наомі. — І РЧ-транспондери

глохнуть.

Мабуть,

у

них

корпус

із

радіопоглинальних матеріалів.

— Є дані відстеження? Ми можемо передбачити їхні курси?

Тактичний екран почав блимати світляками. Чудовиська

з’являлися

і

зникали,

прискорюючись,

здавалося,

у напівдовільних напрямках, але їхній рій невблаганно

розповзався.

— Матері їхній ковінька, — вилаявся Алекс. — Боббі?

— У мене кілька в прицілі. Доправ нас до зони досяжності МТЗ.

— Тримайтеся, малечо, — сказав Алекс. — Зараз покатаємося.

«Росинант» жорстко рвонуло, й Авасаралу притиснуло до

крісла. Здавалося, тремтіли тільки її знесилені м’язи, згодом

гармати точкового захисту, потім знову її тіло. На екрані

об’єднані сили Землі й Марса розпорошилися, переслідуючи

майже невидимих ворогів. Сила тяжіння змінила кут, крутнувши її крісло в один бік, а опісля зненацька в інший. Вона

спробувала заплющити очі, але стало ще гірше.

— Гм.

— Що, Наомі? — спитав Голден. — Що «гм»?

— «Кінг» щойно поводився якось дивно. Значна активність

маневрових двигунів і... Ой.

— Що «ой»? Іменники. Говори іменниками.

— Пробоїна. Одне з чудовиськ його продірявило.

— Я ж казав, що вони здатні на це, — мовив Алекс. — Не

хотілося б опинитися разом із ними. І все ж. За що боровся, на те

і напоровся.

— Його люди не відповідальні за його дії, — заперечила

Боббі. — Може, вони навіть не знають, що командування

перейняв Саузер. Ми маємо допомогти їм.