Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

і крутнула вбік. «Росинант» ожив. Її крісло нахилилося

і заскрипіло. Жінку стиснув захисний гель, а потім відпустив.

— Алексе?

— Націлився, — відповів Алекс. — Було б непогано мати

справжню навідницю.

— Ми встигнемо підняти її туди без ризику?

— Ні. Летить іще три.

— Капітане, я можу звідси керувати МТЗ, — озвалася Боббі. —

З цього не так багато толку, але принаймні зніму з вас один

клопіт.

— Наомі, віддай МТЗ сержантці.

— Передаю керування МТЗ. Вона вся твоя, Боббі.

— Переймаю керування, — відкарбувала Боббі.

На екрані перед Авасаралою замерехтіла плутанина вхідних

повідомлень. Вона почала їх переглядати. «Кеннеді» заявив, що

Саузер командує незаконно. Старший офіцер «Тритона»

повідомив, що капітана усунуто від виконання обов’язків, і зажадав наказів від Саузера. Марсіянський винищувач «Хаос

Пасаж» намагався зв’язатися з Авасаралою, щоб уточнити, по

яких земних кораблях дозволено стріляти.

Вона відкрила тактичне вікно. Червоні та зелені кола

позначали це юрбище кораблів. Тонкі сріблясті ниточки

показували, ймовірно, потоки вогню з МТЗ або курси торпед.

— Ми червоні чи зелені? — перепитала Авасарала. — Хто є хто

на цій клятій штуці?

— Марс — червоний, Земля — зелена, — відповіла Наомі.

— І хто із зелених на нашому боці?

— Дізнайтеся, — сказав Голден, коли зненацька зникла одна із

зелених цяток. — Алексе?

— «Дарій» зняв запобіжники зі своїх МТЗ і тепер поливає по

всіх у своєму радіусі — і своїх, і чужих. І... дідько.

Крісло Авасарали знову нахилилось і, здавалося, підлетіло під

нею, втискаючи її спину в гель, поки вже не можна було підняти

руку. Хмари з кораблів — ворожих, дружніх і незрозуміло чиїх —

на тактичному екрані повільно переміщалися, і зростали дві

золоті цятки, поруч з якими стрімко падали значення відстані.

— Пані секретарко чи хто ви там, — сказав Голден, — тепер

можете відповідати на запити зв’язку.

Авасаралі стало зле, ніби хтось вичавлював назад усе, що вона

з’їла. До горла підступив смак солі та шлункової кислоти. По ній

полився піт не стільки від температури, скільки від нудоти. Вона

силою повернула руки на пульт керування саме тоді, коли дві

золоті цятки зникли.

— Дякую, Боббі, — сказав Алекс. — Прокладаю курс. Спробую

поставити марсіян між нами та стріляниною.

Вона почала дзвонити. У вихорі бою це єдине, що вона могла

запропонувати. Дзвонити. Говорити. Те саме, чим вона завжди

займалася. Це її дещо заспокоїло. «Ґрінвілл» приймав

командування Саузера. «Танака» не відповідав. На «Дайсоні»

відкрили канал, але було чутно тільки те, як вони кричать одне

на одного. Божевілля.

Від Саузера надійшло повідомлення з новим кодом упізнання, який вона ввела вручну. На екрані більшість зелених цяток

стали білими.

— Дякую, — сказав Голден.

У Авасарали ледь не вислизнуло «Прошу». Схоже, на всіх

інших протинудотні препарати подіяли. Вона дуже, ну дуже не

хотіла наблювати всередину шолома. Одна зі шести зелених

цяток, що залишилися, блимнула у небуття, а інша раптом

побіліла.

— Ух, просто в спину, — прокоментував Алекс. — Безжально.

На панелі Авасарали знову з’явився ідентифікатор Саузера, і вона натиснула «прийняти» саме тоді, як «Росі» знову змінив

курс.

— ...негайну капітуляцію флагмана «Кінг» і адмірала Авґусто

Нгуєна, — сказав Саузер.

У нього на голові піднялася копиця білого волосся, ніби це

низька гравітація давала йому розпускатися, мов хвіст павича.

Його усмішка була гострою, як ніж.

— Усі судна, які відмовляться визнавати мої накази законними, будуть позбавлені права на амністію. Даю вам тридцять секунд.

Ниточки срібла і золота здебільшого зникли з екрана. Кораблі

змінювали позиції, рухаючись своїми складними векторами.

Поки вона дивилася, решта зелених цяток побіліли. Усі, крім

однієї.

— Не будь мудаком, Нгуєн, — сказала Авасарала. — Це кінець.

На командній палубі деякий час було тихо, і напруга була

майже нестерпною. Тишу перервав голос Наомі.

— Бачу нові об’єкти. Йой, їх просто море!

— Звідки? — гаркнув Голден.

— Із поверхні.

Авасарала нічого не чіпала, але її тактичний екран змінив

масштаб і посунувся, поки скупчення кораблів — червоних, білих та одного непокірного зеленого — не стало меншим, аніж

чверть