Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

Трудящі маси спокон віку ведуть боротьбу проти гнобителів і експлоататорів за своі природні права. Трудящі маси боролись з царізмом, гетьманщиною, деникінщиною і зараз борються з червоними радянським комунистичним урядом і на далі будуть боротися з усяким урядом, яким-би він не назвав себе, доки не здобудуть своіх природніх прав.

Комунисти дивуються, через віщо повстаэ трудовий нарід проти (робітниче-селянськоі влади)? А воно нічого дивного й не маэ: бо трудящим однаково хтоб іх не грабував: чи то царскій жандарм, чи червоний комунар; однаковісінко трудящому болить як його бьють: чи чорною, чи червоною нагайкою; однаковісінько трудящому як і іого хату спалять: чи червоні чи чорні, однаковісінько іі не маэ. Трудящим однаково, чи іх за слово розстрілював царскій жандарм, чи тепер розстрілюэ червоный комунар.

Трудові маси однаковісінько будуть боротись як проти царского уряду, так і проти радансько-комунистичного, коли він буде так робить як і царскій. Комунисти годують трудящих, провинившіхся проти радянськоі влади, амністіями (помилованіями), а хто повірив і прийшов, тіх порострілювали. Тільки сього не буде, трудящі, котрі боролись за царату за право трудящіх, якби хотіли грабувати і знущатися з людей так як комунисти, то давно-б уже були комисарами без усякоі амністіі.

Для нас, повстанців, особих амністій не треба; ми вимагаемо від радянськоі влади здійснення тих льозунгів, котрі кинуті були комунистами з початку радянськоі влади: скасування смертноі кари, припенення війни, воля слова та дрюку, вільне користування своім власним трудом. Сі лозунги, сказані самими комунистами, а трудящим масам сього тільки й треба при всякій владі. Ми, повстанці, вимагаэмо від радянськоі влади негайно здійснити проголошені три роки тому назад льозунги; і робітниче селянска влада, як що вона дійсно стоіть на сторожу прав трудящіх, то не повинна боятись тих-же трудящих. Чи з хоть один, чесний трудящий, которий-би став проти здійсненя сих святих льозунгів: від міни смертноі кари, припенення війни, волі слова і дрюку, вільним користуванням власним трудом.

Ми, повстанці, підняли зброю за здійснення сіх льозунгів, а нас за се називають бандітами; не хай всі трудящі самі скажуть, хто за сі льозунги боровся і бореться. От-же, як що комунисти э дійсно захистники прав трудящих, то не повинні бояться трудящих мас. Щоб уникнути кровопролиття та руіни, негайно провести в житя давно оголошені нами льозунги; а коли ні, то вони э зрадники трудового люду; і пролита кров трудящих, та руіна краю э тільки вина комунистів і всі трудящі повині подняти зброю проти зрадників трудового люду за своі природні права.

Хто за здійснення сих лозунгів, той за трудовий нарід, хто проти здійснення той э зрадник трудового народу.

ХАЙ ЖИВЕ ПОВСТАНЧЕСКА АРМІЯ, ЗАХИСНИЦЯ ПРАВ ТРУДЯЩИХСЯ.

ПОВСТАНЦІ ХОЛОДНОЯРСЬКОІ ОКРУГИ

15 Травня 1921 року

З архіву Романа Коваля.

Особливості мови документа збережено.

Більше трьох років вже на Украіні тягнеться невпинна жорстока боротьба між пролетаріятом та буржуазією села — куркулями, котрі не визнавали радянськоі влади, не хотіли добром повернуть трудовому народові своє неправдою нажите добро.

Прикриваючись прапором самостійности, визволення од національного пригноблення, а справді бажаючи задушити пролетарську революцію і «самостійно» без поміхи вижимати соки з незаможнього малоземельного та безземельного селянства, куркулі шляхом цілого моря брехні та наклепів на радянську владу зуміли затемнити революційну свідомість сільських бідаків і повести багатьох з них на боротьбу з радянською владою.

Куркулі руками Центральноі Ради предали Украіну в руки німецьких імперіялістів; ті самі куркулі при допомозі обманутих селянських бідаків довели Украіну до деникинщини, до панування панування здичавілих од шаленоі ненависти поміщіків та офіцерів.

Гетьманщина та деникинщина показали трудовому людові Украіни, що єдиною защитницею трудящихся завжди була, є і буде радянська влада.

І біднота стала одходити од куркулів, організуватись в своі клясові організаціі — комнезаможі.

Комнезаможі підорвали міць куркулів, ослабли іхню силу. І вже не орди, подібні деникиським, роздирають тіло робітниче селянськоі Украіни, а невеликі куркулівські банди, за котрими йшла лише незначна, найтемніша, найменш свідома частина сількоі бідноти, оплутана хитросплетеною сіткою куркулівськоі брехні.

Тоді для радянськоі влади настає час боротися з бандами не тільки силою зброі, але й силою милосердя до заблудших, обманутих. І от весною цього року вища влада Украіни Всеукраінський з'ізд рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів оголосили амністію, прощення, забуття провин тим бандітам, котрі, покаявшись в своіх преступліннях, здадуть зброю, оддадуть себе в руки радянськоі влади і вірною службою ій покажуть щирість свого каяття.

Тільки чотири місяці минуло з того часу, за цей короткий час добровільно явилися до радянськоі влади і здали зброю більше чотирьох тисяч рядових бандітів та більше 50 отаманів повсталих ватаг. В перших числах цього цього місяця явився і один з найголовніших отаманів повстанських загонів Украіни — Мордалевич, котрий зрозумів обман петлюрівщини, впевнився, що не за трудовий народ боровся він, орудуючи повстанськими загонами, а за товсту кишеню куркулів, за владу генералів, поміщиків та капиталистів.

Радянська влада простила іх всіх, всім дарувала життя, не наложила ніякоі кари, одпустила іх на волю, сказавши: ідіть і більше не грішіть.

І богато з прощених, сознаючи своі колишні преступління проти трудового народу Украіни, стали по всій щирості служить робітниче-селянській владі. Словом і зброєю боротись зі злочинцями, розбійницькими бандами, котрі розоряли Украіну.

Вісті про милосердя радянськоі влади внесли смуту та росклад сред бандітів. Бідняки зрозуміли, що радянська влада хоче не губити, а спасти іх. Зрозуміли і самі стали вбивать або силою приводить до радянськоі влади