Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

               «Вулиця ночі.
                 Понад сірим згаслим попелом…»
                                                         (Сімакі Акахіко)

Ніч бавиться моїм серцем 
Як чужинка дорійського племені 
Склерос
Бавиться глобусом Птолемея.
Дивиться! Дивіться! 
Це видовище буде тривати! 
Адже ми в Римі
Напередодні років Аттіли 
Шепочемо на готському діалекті
Цитати з вульгати: 
«Коли думки мої болючі…»
Вдягаюсь у чорне – 
Відчуваю себе відступником:
Прокидаюсь босоніж:
Хоча б тому, що так ходить Істина
По саду яблуневої паморозі
Να χαίρεστε κύριοι!
У вкритому пилом дзеркалі
Бачу когось схожого на себе
Чи то на якогось єретика,
Що радіє життєдайності холоду:
Якщо вода стає попелястою
Наче гризун міста плащів і площ
На яких виглядають вдову.
Майстер-штукар 
Носить у скриньці кельми і циркулі,
А на вулицю втрачених мрій 
Визирають пусткою двері:
Хто зірвав вас з петель?
Чи може це зовсім не Рим?
Теж вічне, але не місто?
Сюди ніхто не прийде.
На прогулянку.