Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Як ти додумалася?
— Страшно стало. Уже все можна вилазити?
Наступну годину працювала перекладачем і художником. Зубатенького навіть випустили з клітки. Він по котячому обтрусився всім тілом і сів поруч зі мною. Важливо скрекотів, а я перекладала. Врешті маг спробував вибачитися. Я тільки поморщилася і подивилася на його штани. Він знову почервонів і пішов.
— Що всі так нервово реагують. Ну подумаєш бачила голими. Руки я при собі тримаю і нікого не чіпаю.
Діма спочатку випав у осад, а потім довго сміявся.
— Яка ти все ж таки ще дитина. Уяви тебе б бачили голою. Ти б не зніяковіла?
— Не особливо. У дитячому будинку не до сорому було. І душ був загальний. І хлопчаки по приколу забігали. Щоб дівчат позлити. На десятий раз уже не реагуєш збентеженням, а береш відро холодної води й обливаєш жартівника. Інші дівчата просто били мочалками.
— Тобі б на побачення ходити, а не тільки задивлятися на деяких. І бажано з однолітками.
Я на нього здивовано подивилася.
— Адже ти гарна дівчина, повинна не тільки багато працювати, але й відпочивати вміти.
— Спробую.
Мене навіть найближчим часом запросили на побачення. А все тому, що я зареєструвалася на сайті знайомств. Але всі думають, що це в мене лінзи. Усі три побачення мене розчарували. Хлопці, розуміючи, що це не лінзи, морщилися, і ми прощалися одразу після першого побачення. І саме побачення було від пів години до години. Потім було ще кілька побачень, які мене остаточно розчарували. Мене банально хотіли затягнути в ліжко і колір очей був родзинкою. Потім було кілька хлопців, що хотіли погуляти за мій рахунок. І жодного хто б хотів нормальних стосунків. А коли я про це заїкалася мені говорили щось типу:
— Ти себе в дзеркало бачила? Тебе в темряві можна хіба що натягнути. І взагалі для серйозних стосунків потрібно не на сайті знайомств шукати.
Після цього ще кілька разів сходила на побачення. Обережно запитувала про серозні стосунки, мені сміялися у відповідь. І говорили, що вони шукають дівчат тільки для інтиму. І таких як я ще не було.
— Ти б ніс не задерала, а набиралася досвіду білобриса. Ти ж страшна як смерть. Вранці побачиш злякаєшся.
— Явно не з тобою, — сказала спокійно і пішла на зупинку.
В автобусі їхала в нових великих окулярах, красивою оправою з дуже темними скельцями.
— Ось пішла молодь, навіть у транспорті окуляри не знімають.
Я проігнорувала її. Місця вільного не займаю, тож нехай триндят що хочуть.
— Я до тебе звертаюся білобриса. Окуляри потрібно знімати в громадському місці.
Я зняла окуляри, подивилася на тітку у віці. Вона одразу заткнулася, потім буркнула.
— Такому страшилі й справді краще в окулярах.
Вийшла я на найближчій зупинці. Сльози просто душили. Невже я на стільки страшна?! Дістала телефон із кишені, що пищав.
— Привіт, — сказала Дімі.
— Як побачення?
— Ні як.
— Ясно, — сказав він похмуро, — зайдеш? Ти де?
— У центрі, зараз візьму таксі, приїду.
У машині насилу стримувала сльози. У відділку не стала знімати окуляри. Діма сам їх стягнув.
— Він того не вартий.
— Я не через когось конкретного, а загалом засмутилася. Я скільки на побачення ходила, всі хочуть тільки сексу. А мене вважають страшною і, — я накрила руками обличчя, — що можна тільки в темряві. Навіть прості люди вважають, що я страшна.
Діма обійняв мене і міцно притиснув до себе.
— Ти не страшна, ти просто інша, не така як усі.
— Хто образив? — запитав шеф, поруч зібралося ще кілька хлопців, які працюють тут, зокрема й маги.
— Так, так кілька невдалих побачень, — сказав Діма.
— Угу десяток, — буркнула я.
Почула, як щось зламалося.
— Дімо, можна тебе на хвилинку?! — гаркнув Маркус. — Дуже поговорити потрібно.
— То чого ти засмутилася, знайдеш собі ще нормального хлопця.
— Я страшна?
Хлопці сторопіли. А Маркус запитав:
— Який виродок тобі це сказав?
— Приблизно половина з ким я примудрилася познайомитися або прямо, або своєю швидкою втечею. Люди від мене шарахаються навіть у громадському транспорті.
— Ти не страшна, — сказав Гнат, — очі просто дуже незвичайні. Я б сказав, ти притягуєш своєю незвичністю. А тобі просто попалися ідіоти, які думають тільки одним місцем. І взагалі пішли працювати. Сьогодні зі мною йдеш і Глібом.
Знову побачивши труп з відсіченою головою і знекровленою, я стиснулася в грудку.
— Адже це один і той самий вбиває?
— Опиши, що бачиш.
— Відрубану голову, перед цим приспали. Щоправда іншим способом. Дротик з отрутою. Потім швидко спустили кров і відсікли голову ювелірно. Як і минулі рази. Хто це Ігнат?
— Мене просили тобі не говорити.
— По-моєму, це нерозумно від неї приховувати, — сказав Гліб. — Є кілька припущень. Одні думають, що це служителі темного бога. Я схилюся до того, що вони годують кров'ю сильного демона і використовують її для виклику.
— Нічого не зрозуміла, я далека від магії.
— Притому, що ти нею користуєшся, — хмикнув Ігнат. — Те, що ти бачиш світ по—іншому, це твій магічний дар.
А коли ми з Ігнатом пішли між Дімою і Маркусом відбулася розмова.
— Це твоїми стараннями вона з якимись мудаками на побачення ходить?
— Я просто порекомендував їй постаратися влаштувати особисте життя.
— Тобто для зустрічей зі мною вона маленька, а з якимись ідіотами вже доросла?
— Маркусе, ти перевертень. Пограєшся з нею і кинеш, знайшовши свою пару.
— А з чого ти вирішив, що вона не моя пара?! У п'ятдесяти відсотках випадків пара це людина. На дитинчат це ніяк не впливає. Вони беруть усе від батька, від матері тільки зовнішність, іноді.
— Ти впевнений, що вона твоя пара?
— Якби ти не ставив палиці в колеса, то переконався б.
— Як переспавши з нею? Їй ще немає вісімнадцяти!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.