Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Все було чудово, але спальня була одна. Хай навіть й з широким двомісним ліжком. Навіщо йому одному таке величезне ліжко? Відразу сама до себе хмикнула, згадавши Аніту. Чи не тут вона знімала те своє відео? Наче не схоже, але я кімнату не дуже й роздивлялась. А зараз той «шедевр» вже видалено. Не знаю, чия це заслуга - Макса чи Томаса, але Аніта мене більше не діставала.

- Вибач, нам прийдеться спати разом в одному ліжку? Весь час? - звернулась я до Макса.

- Так. Зазвичай одружені пари саме так і роблять.

- Не подумай нічого поганого, але я звикла спати одна.

- Чесно кажучи,  я також. Але ми призвичаємось.

- Заради чого?

- Ти хочеш, щоб я тобі поставив розкладачку? Чи ляжеш на дивані?

Я зиркнула на нього не дуже доброзичливо. Й поки думала, що йому відповісти, він сподобився першим:

- Ну, от бачиш. Ми будемо спати у ліжку, бо тут зручніше. Крім того, що саме тебе хвилює? За нашу домовленість на рахунок сексу я пам’ятаю. Тут ти "у доміку". Це мені, судячи з усього, треба переживати. Бо ще щось мені зробиш, — він глузливо зіщулив свої безсоромні очиська. – Чи може ти хропеш, як рефрижератор?

Я тільки пирхнула. Насмішив, кумедник!

- Я знаю, — клацнув він пальцями. – Ти, мабуть, полюбляєш … - удав, що підбирає слова.

- Підзатягнув паузу, Станіславський! Момент втрачено!

- Ні, ні, ні! Це важливо! Для мене життєво важливо знати, чи не маєш ти схильності до … горохових прострілів?

Я вилупилась на нього з нерозумінням.

- Ти про що?

- Ну, чи не підпускаєш ти?.. Ну, знаєш…

- Не знаю. Можна якось конкретніше.

- Я про те, що деякі дівчата полюбляють спати окремо, бо частенько «випускають джина з пляшки», такого, знаєш, смрадненького.

- Боже, рідне серце, та сформулюй ти вже свою думку по-людськи. Що ти теребенькаєш кота за яйця. Що саме ти хочеш дізнатись?

- Але ж! – він, нарешті, здогадався. Подивився на мене з докором.

- От будеш зі мною спати в одному ліжку, то й дізнаєшся й про джина, й про горох, й, навіть, про джина, що наївся гороху! Хай поки що це для тебе залишиться таємницею! - засміялась я.

- Вмієш ти вдавати нетямущу!

- А комусь й вдавати нічого не треба!

- ОК! - змінив тему Максим. - Після довгого перельоту найкраще лягти спати й добряче відпочити. Нам пощастило. За місцевим часом якраз вже час спати. Хто піде в душ перший? Чи може разом? Щоб швидше.

- Якщо так поспішаєш, йди перший.

- Та ні. Прошу. Чи ж я не джентльмен? – Я глузливо хмикнула. А він продовжив, — Головне, не забудь одягнути свою миленьку піжамку антисекс. Ту, що з Мікі Маусом на дупці.

Помітив таки ... Мікі Мауса.

~~~~~~~~

Спала я, наче вбита. Коли прокинулась, Макса поруч вже не було. Але мої ніздрі вловили кавовий аромат упереміш з запахом свіжої здоби. Класика жанру! Чоловіки попервах всі такі лапоньки — суцільна зворушлива турбота й ніжна ласка. Такі собі “лагідні та ніжні”, але все ж “звірі”. Якийсь у мене дивний зранку настрій! Та й таке.

Підіймаюся з ліжка й прямую на кухню, щоб Макс мав змогу роздивитись мого Мікі Мауса.

- Привіт! Як чудово пахне! А де свіжі троянди для коханої дружини? - я вирішила не давати йому розслабитися.

- Доброго ранку! Може мені ще й фартух на голе тіло надіти?

- Я б на це подивилась!

- Мені роздягатись? - він був серйозний як ніколи.

- Так! - в тон йому відповіла я.

Він відійшов від плити, де як раз чаклував над чимось на вигляд дуже апетитним. Повернувся до мене. Красивим повільним рухом зняв футболку. Почав розстібати джинси. Серце моє закалатало сильніше. Мені вистачило й споглядання його голого торсу аби мимохіть облизати миттєво пересохлі губи.

- Чекай, а в тебе хоч фартух є? Без нього це все намарно! - я роззирнулася кухнею, наче у пошуках такого вкрай необхідного предмету гардеробу. Насправді я поспішала відвести очі від його оголених грудей, бо відчула як до низу живота злітаються ті самі уславлені метелики.

Він ледь посміхнувся. Повільно пішов до мене зі словами:

- Зовсім забув. У мене дійсно немає фартуха. Але я можу пов'язати на стегна простирадло. Може ти й на це хочеш подивитися?

Він підійшов впритул. Я відчувала запах та тепло його тіла. Бачила миготливі іскорки в його очах. Мене накрило якоюсь млосною слабістю. Але я не відступила ні на крок. Так ми й стояли посеред кухні якусь хвилину. Так близько. Занадто близько. Він терпляче чекав відповіді й гіпнозував мене поглядом. А я намагалась зібрати себе докупи.

“Дихай, мала, — сказала я собі, — Ти чого? Перший раз бачиш напівоголеного чоловіка? Такого — вперше! Не дивись на нього! Дихай!”

Хоча думки трохи плутались, але я дослухалась до власних порад. Глибоко вдихнула. Й ... відчула запах горілого.

- Стриптизер недороблений, у тебе щось горить!

Він миттю кинувся до плити.

А мої розумові здібності почали поступово відновлюватись. Я посміхнулась, задоволена собою. Здається, я здогадуюсь, що він намагається зробити. Так ось що він задумав! Ось чому так загадково посміхався, коли ми домовлялися про наш подружній секс. Думає, що він такий неперевершений. Що зможе мене спровокувати. Не на ту напав! Хоча це було жарко! Й десь внизу живота досі пульсує щось гаряче. Хай там як, один — нуль на мою користь!