Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Все ж ми приїхали до будинку. Дівчата і досі спали тому  вийшовши з машини я підійшов до дверей де сиділа Катя. Легко торкнувся її плеча.

-Кать, ми дома-прошепотів я коли вона розплющила очі.

Камілу ж ми не будили. Батько як дізнається що я допусти того,щоб вона вживала алкоголь, то мені весело не буде. Тому сестра сама вийшла а Камілу я вирішив тихенько віднести.У будинку не світить що посилює віру на можливість пройти непомітними. Не скажу що Каміла була важкою, але носити дівчат на руках це зовсім не одне і те саме що якісь речі чи штанги. Її руки обвили мою шию, від їхнього тепла по спині пройшлися мурашки. А голова дівчини лягла на мої груди і її дихання в шию надто сильно лоскотало. Тому я ледь стримувався щоб не впустити її. Я надто сильно лоскочуся і це є мінусом у цій ситуації. Все ж батько не зловив нас тому Катя пішла до своєїкімнати а я поніс Камілу в її. Ніколи раніше не заходив у цю кімнату ані в дитинстві ані в дорослому віці. Наскільки знаю, тут була спальня для гостей але зараз навіть попри темряву я помітив що її оновлено. І коли батько встиг все так прокрутити, щоб ми з Катею нічого не запідозрили? Я вклав дівчину на ліжко і коли хотів її вкрити ковдрою вона схопила мою руку.

-Мені жарко. Облиш.-то виходить не так міцно вона і спала.

Як вона сказала я і лишив цю тканину і розігнувся. Вже хотів вимкнув лампу як вона жахнулася і різко піднялася.

-Ні. Світло лиши.

Ох і вибаглива.

-Темряви боїшся?-спитав я.

-Не смішно.-вона розплющила очі.

На мить я задивився у її очі а потім вона відвела погляд і прошепотіла

-Ти міг би мене і не нести в кімнату. Подумаєш поспала б у машині.-сказала вона.

-Угу. А потім вранці батько б розбудив мене по причині, чому це тебе немає у кімнаті або ж, чому це ти у машині. Мені проблем не треба.

-Тобто ти робиш все заради батька....-сказала вона наче образливо.

-Я ніколи не роблю чогось, задля когось. Просто не хочу нових сварок. Через тиждень, до того ж, я їду на навчання. Мені просо фіолетово що каже батько.

Я ще хвилину дивився на Камілу а тоді все ж пішов до виходу. Коли був біля дверей сказав наостанок "Надобраніч". Але відповіді не дочекався і одразу ж пішов у свою кімнату.

Там зняв свою мокру футболку, все ж купатися у басейні не дуже перспективна ідея, а тоді ліг на ліжко. Чомусь із голови не виходили слова котрі сказав Камілі біля басейну. Можливо це було занадто?

Каміла

Я прокинулася від яскравого сонця, що било у вікно. Ох, моя голова. Вона зараз розлетиться на дрібні частинки.Що вчора було? Не могло ж мене від двох бокалів шампанського так рознести. Нічого не памятаю. З гори пополам я встала з ліжка і зауважила що на мені чиясь куртка. Чиясь, але точно не моя. Але звідки вона тут? І як я взагалі додому добралася? Востаннє що памятаю це як була з Катею, потім пішла до басейну, там якийсь хлопець був. Володя ідав. Короче був хлопець. Ми з ним говорили а тоді колу пили. А опісля...непамятаю. І тут приходить усвідомлення. От гад, він мені щось підсипав. Але....я вдома. Хоча і в не ясно чиєму жакеті. Треба в Каті все розяснити. Вона мусить щось памятати. Я сходила в душ, знайшла в аптечці ібупрофен. Принаймні трошки голова перестала боліти. Глянула на годинник і жахнулася. Ну так довго я точно ще не спала.Перша година дня. Каті в кімнаті не було тому я спустилася на низ. Вона якраз сиділа у вітальні і читала якусь книгу. На вигляд вона набагато бадьоріша ніж я. 

-Привіт.-сказала я.

-О, прокнулася. Ти як?-одразу ж відірвалася вона від "Гіпотези кохання".

-Та...мутно якось. Нічого не памятаю. Ти не знаєш чия куртка була на мені учора?

-Знаю. Куртка Макса. 

А ахнула. Чорт. Я нічого не памятаю. Тепер же згадала що цілувала когось. Але кого? Невже Макса? Тільки не це. 

Я швидко розказала Каті що памятаю останнє вона ж дивилася на мене опісля як з іншої планети.

-Тобто ти нічого не памятаєш з моменту зустрічі з якимось чуваком?

-Ні.-розчаровано сказала я.- А ти хоча б щось знаєш? Мені страшно що я до Макса полізла цілуватися.

-Ну ти даєш. Я не знаю що було. Коли знайшла вас до ви обоє були мокрі а Макс взагалі злим здавався . А нині я його ще не бачила. Він з самого ранку кудись поїхав. 

От чорт. І що тепер робити? З однієї сторони мені страшно що поцілунок був із Максом хоча інша частина мене радіє цьому...стоп. Ніяке не радіє. Ти що,Каміла, повністю головою поїхала?

Дорогі читачі, я дуже сильно рада вашій активності. Це додає мені сил і натхнення, безмежно вдячна кожному хто додає книгу у бібліотеку, ставить зірочки і пише коментарі. Ваша активність зародила в мене думку, чому б не створити свій телеграм канал де я буду з вами вести розмови. Тому я вже його створила і з нетерпіням чекатиму кожного. Там виходитимуть розповіді про мій день, історії написання розділів, я ділитимуся з вами піснями під котрі пишу глави а також будуть і спойлери. А ще, я як і будь яка людина читаю книги інших авторів. І про це також писатиму у тг каналі тому доєднуйтеся і обіцяю що буде весело і цікаво)  Всіх вас люблю

https://t.me/books_MR2060