Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть , Лада Короп"

МАРТА.

   Коли торкаюся щоки Ореста мені здається, що у цей момент між нами ніби запалала іскра. Повітря напружене і ніби стає важко дихати. Який жах мені здається, що я ніби відчуваю метелики внизу живота. Я швидко забираю руку й починаю дивитися на водну гладь. Це й справді чарівне місце раз Орест так на мене діє. Я густо червонію й думаю куди подіти руки. Бо мені ніяково й досить незручно. Орест продовжує уважно мене роздивлятися й на його обличчі з'являється легка усмішка. 

– Що? Я просто зняла травинку з вашої щоки. Чому ти посміхаєшся? – здивовано питаю.

 – Смішно, що навіть такий невинний жест у мене викликав купу емоцій, – каже Орест.

 Його голос ллється наче мед. І я зачаровано дивлюся на чоловіка. 

– Справді? Я, здається нічого такого не зробила...., – тихо промовляю.

 Й сама не знаю чому підіймаю руку й торкаюся підборіддя Ореста, а потім його красивих губ. Орест нічого не робить дозволяючи мені самій взяти ініціативу у свої руки. Пальцями відчуваю щетину на його ідеальному підборідді. Так маю визнати Орест дуже привабливий чоловік. Правильні риси обличчя, великі очі та густі чорні вії. Зовнішність Ореста схожа на статуї античних богів, які я не раз бачила у музеях. Коли мої пальці знову опиняються на губах Ореста він легко бере їх у свою велику долоню, а потім цілує. От почалося. Я втрачаю зв'язок з реальністю. Знаходжуся наче під гіпнозом. Бачу як Орест нахиляється до мене і його губи знаходяться в декількох міліметрах від моїх. Зараз він мене поцілує. Мені навіть цікаво як це відчути коли тебе цілує дорослий та досвідчений чоловік. 

Через декілька секунд Орест торкається моїх губ легким поцілунком ніби питаючи дозволу на щось більше. Коли я сама кладу руки на його широкі плечі Орест розуміє, що я не проти й починає цілувати мене палко. З натиском. Відчуваю його язик у себе у роті й мені чомусь не неприємно, або незручно. А навпаки я відчуваю піднесення. Орест починає покусувати мою нижню губу. Мене ще ніколи так не цілували. Це ніби щось нове для мене. Мій колишній хлопець звісно теж мене цілував і обіймав. Але особливої пристрасті між нами ніколи не було. А зараз я ніби лечу у прірву. Й раз можу загинути. 

Але мені хочеться цієї солодко – болісної загибелі. Хай краще Орест мене погубить аніж я вийду заміж за якогось пристаркуватого ділового партнера батька й ніколи не дізнаюся, що таке бути жінкою. Руки Ореста всюди. На моїй талії, стегнах і сідницях. Він притискає мене сильніше до себе й по своєму не великому досвіду я розумію, що Орест теж збуджений. Ми цілуємося так приблизно хвилин п'ять й раптом Орест різко відстороняється від мене. 

Потім починає глибоко дихати й витирає спітніле чоло. 

– Щось не так? – схвильовано цікавлюся в Ореста.

– Вибач. Я не втримався. Й одразу почав себе поводити наче зголоднілий юнак у пубертатний період, – промовляє Орест важко дихаючи. 

– Це ти мені вибач, що я була занадто розв'язною, – кажу нервово перебираючи волосся. Орест витріщається на мене й раптом починає гучно реготати. 

– Ти розв'язна? Господи Марто ти хоча б розумієш значення цього слова? – питає. 

– Розумію, – бурмочу.

Напевно я й справді якась не така, якщо після поцілунку з мене можна тільки посміятися.