Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

Одночасно з тим як почула в голові чийсь скривджений голос, Сніжана побачила, що по дзеркалу пройшли брижі, після чого його срібляста поверхня на мить спалахнула і так само стрімко згасла, знову залишаючи за собою ідеальну гладь. Голос у голові замовк, а Сніжа все намагалася зрозуміти, чи це був її так званий внутрішній звір/дракон (приблизно таким чином подібне іменують у книжках), чи то вона просто перенервувала і в неї елементарне тимчасове божевілля. Але все ж таки... Невже це дійсно було Сніжаніна друга сутність, яка раптом вирішила з’явитися?

— Бачу, що твоя драконяча іпостась прокинулася… — задоволено промовив ректор. — Артефакт підтвердив, — указав він на дзеркало. — Тепер тобі треба порозумітися з нею, стати одним цілим. На жаль, у вас не так багато часу, щоб притертись одна до одної.

«Привіт, то ти, виявляється, моя дракониця? — спробувала налагодити контакт Сніжа. — Пробач якщо образила».

Тиша. Жодного стороннього звуку в свідомості. Хм-м-м… Якщо це справді дракониця, то чому вона мовчить? Невже образилася на не надто ввічливе висловлювання своєї людської половини?

— А вона точно прокинулася? — вирішила уточнити Сніжа.

— Артефакт Істинної сутності ніколи не бреше! — тепер, здається, образитись був готовий ректор. Чи таки обуритися? — Дзеркала — дуже потужні артефакти. Кількість магії, яку вони можуть увібрати, величезна, тому і віддача від них відповідна. Хоча кому я це пояснюю…

Тут уже образилася Сніжана.

— Вашій можливій майбутній дружині, — не втрималася вона, хоча якщо за кого в цьому світі заміж і піде, то точно не за нього. Навіть Себастьян куди приємніший, нехай і належить зовсім до іншого виду тварин.

— Можливій матері моїх майбутніх дітей, ти хотіла сказати… — виправив її цей нестерпний тип.

І після цього Сніжка остаточно вирішила, що зламає канон. Тому що в книжках героїні майже завжди якраз із тими так званими «героями» і залишаються, хто на початку історії їх найбільше бісить і з ким вони зарікаються мати якісь стосунки. Але це не її випадок, вона не з тих дівчат, які кажуть «ні», маючи на увазі «так».

— Я хотіла сказати саме те, що сказала, пане ректоре, — чемно, але твердо заперечила Сніжа. — Хіба у вашому світі діти з'являються без шлюбу?

— Зрозуміло у шлюбі. Але для мене шлюб вторинний, важливіше воскресити наш рід…

— Тим більше у мене приводів обрати когось із ваших братів… — не втрималася дівчина, надто пізно прикусивши язика. Налаштовувати проти себе цього лускатого, котрий щойно вбив її поглядом, було помилкою.

— Якщо пані Невер все ж таки зволить вибрати мене, — погрозливо почав він, — вірніше, якщо її дракониця відчує справжню пару саме в моєму драконі, то вона назавжди забуде манеру відкривати рота без мого на те дозволу.

«Та ні за які пряники моя дракониця не вибере тебе, гадський ящере! Гей, не вибирай його, чуєш? Кого завгодно, але тільки не його, добре?»

Дракониця, як і раніше, не відгукувалася. Мабуть, серйозно засмутилася. Сніжана рипнула зубами від досади: тільки посваритися із внутрішнім драконом не вистачало для щастя, і так стільки лиха на голову впало.

— Я ректор Сніжної академії, а ви, пані Невер, від сьогоднішнього дня її адептка. І поки перебуваєте під моєю опікою, вам краще тримати язика за зубами. Я ясно висловився? — і пронизав поглядом, ніби бурулькою наскрізь проштрикнув.

— Т-так, пане ректоре, — буркнула Сніжка, вже зненавидівши цього типа, але очей не опустила.

Здається, він чекав повної покірності, тож насупився. І тоді дівчина знехотя опустила погляд, ніби й справді повірила в його всемогутність. Нічого-нічого, от знайде вона собі нормального чоловіка, і тоді він покаже цьому знахабнілому індивіду, що дівчаток ображати не можна! Хоча, можливо, у неї самої з'являться сили, щоб протистояти будь-яким нахабним і самовпевненим самцям…

— Сідайте, адептко! — майже виплюнув голова академії, вказуючи на гостьове крісло перед своїм столом. — Оформлюватимемо необхідні документи для вашого вступу, — після чого розташувався у власному кріслі й активно запрацював паличкою, що нагадувала ручку, з-під якої на аркуші білого паперу з'являлися невідомі дівчині символи. От би скоріше навчитися читати і писати цією мовою!

Влаштувавшись навпроти Неверваля, Сніжка подумала, що спілкуватися з ним на «ти» було приємніше, а зараз чоловік ніби дистанціювався, і поставити йому питання стало складніше. Складніше, але не неможливо.

— А мої мати і тато… — голос Сніжки здригнувся. — Ви нічого про них не кажете. Де вони зараз?

Саме про це думала дівчина з тієї самої миті, як дізналася, що людина, яку вона звикла вважати батьком, лише Хранитель. Слова про те, що Сніжа єдина жінка зі сніжних драконів, наводили на певні думки, але в серці все одно жила надія. А раптом… раптом справжні матінка і татусь теж десь в іншому світі і просто не можуть повернутися назад, раптом…

— Їх більше немає, — убив надії лускатий, проте в його голосі, на подив дівчини, все ж таки промайнули нотки співчуття. — Вони показали себе гідно і стояли до останнього, але загинули під час захисту родового замку. Сім братів Неверваль — єдині зі сніжних драконів, які вижили в тій бійні сто тридцять вісім років тому. Тоді Темрява не змогла довести справу до кінця, і королівська родина, неабияк порідшавши, все ж таки вистояла. Вистояла, проте залишилася без жінок, — «ручка» (чи що це було?) у руці Неверваля хруснула, але не зламалася. — А інші драконячі сім'ї Сніжних земель були зовсім знищені. Як я вже сказав, зараз ви, адептко Невер, остання сніжна дракониця і залишилися живою лише завдяки самовідданості своїх батьків, які витратили неабияку кількість сил, аби вас захистити і сховати.