Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Артур
Вже два тижні зустрічаюсь з Діаною. Хоча вона не подобається мені, як дівчина. Але коли бачу реакцію "втікачки", то розумію, що правильно вчинив. Діана інколи відволікає, задовільняючи чоловічі потреби. Інакше, просто з глузду з'їду. Адже постійно думаю про ту, якій непотрібен.
Вона ж, не лишила мені виходу. У своєму повідомлені ясно дала зрозуміти, що мене не хоче.
Виходжу з вітальні весь у думках.
" Що ти робиш, "втікачко"? Видно, що Вадим тобі не подобається... "
- Артурчику, ти де пропав?
Голос Діани, вириває мене з роздумів.
- Потрібно в тебе дозволу питати, якщо я хочу відійти?
- Не злись, я хвилююсь. Ну що, поїхали до мене чи до тебе?
- Сьогодні я відвезу тебе додому.
- Але чому? Тобі не сподобалось минулого разу?
У мене закінчується терпіння. Ось чого, а виправдовуватися не буду. Ми ще раніше домовились, що серйозних стосунків не буде, вона погодилась. Тоді, що їй ще потрібно?
- Мені здається, ми вже говорили про це.
- Звичайно Артурчику, я просто...
- Гаразд, досить! Ходімо, я тебе відвезу.
У мене не вистачає сил дивитись на те, як Вадим лізе до "втікачки". Тому, краще мені піти.
Та чую голос Аліни.
- Артур!
- Трясця! Ти щось хотіла?
- Звичайно, але мені потрібно поговорити сам - на - сам.
- Артурчику, скажи їй, що ти від мене секретів не маєш.
- Діана, залиш нас.
- Але...
- Я сказав, залиш!
Вона йде, засмутившись. Не можу терпіти такого контролю, тільки не від Діани. Аліна підходить ближче.
- Чого ти добиваєшся?
- Не зрозумів?!
- Давай без цього, мене ти не обманеш. Адже ти з Діаною, лише на зло Натці, правда?
- Ти вибач звісно, але це вже моя справа. Ти так не думаєш?
- Твоя кажеш? Знаєш, якби Натці було байдуже, я би навіть не підходила. Чесно кажучи, ти мені не подобаєшся. Але заради подруги, це роблю.
- Ти прямо "мати Тереза". Давай, ближче до справи. Чого ти хочеш, від мене?
- Скажи мені одне, якщо Натка тобі подобається, для чого ти з Діаною? Правду кажучи, це всім зрозуміло, навіть їй. Чому ти думаєш Діана не відходить від тебе, ні на крок? А ще, ти багато чого не знаєш про Натку. Адже якби знав, то можливо зрозумів би її.
- Аліна, я звісно розумію, що ти хвилюєшся за подругу. Але звідки ти взяла, що мені це цікаво?
Нашу розмову перериває Вадим.
- Аліна, ти Настю не бачила?
- Що?!
Разом вигукуємо.
- Ні.
Каже Аліна. Він на нас дивно коситься і продовжує.
- Ми пішли у вітальню, я попросив зачекати, а коли повернувся, її вже не було.
- Вона не може піти. Твоя вечірка далеко від її будинку. Арс мав нас відвезти. До речі, де він?
- Хто?
З - за спини виходить Арс.
- Дурень... Натка не з тобою?
- Ні, а що вже трапилось?
Від їхніх слів у мені "закіпає" злість, в перемішок зі страхом. Знаючи "втікачку" і те, як вона знаходить проблеми на власну голову, починаю боятися.
" Раптом до неї хтось пристав, або щось сталось? "
- Це я в усьому винен.
Всі дивно на мене покосились, але змовчали.
" Адже після нашої розмови, вона зникла... "
Дорогі мої, ви тут? Вибачте за затримку... Мирної ночі, скоро зустрінемось❤️ Ваша Ханна Еванс...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти не мій брат, Ханна Еванс », після закриття браузера.