read-books.club » Публіцистика » Навіщо читати 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіщо читати"

176
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Навіщо читати" автора Шарль Данциг. Жанр книги: Публіцистика / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 20 21 22 ... 57
Перейти на сторінку:
сутність. Завершений, відполірований, досконалий предмет. Патрон. Автор стріляє ним у того, кого називає «людиною». Автор максим — добровільний мізантроп. Він загалом не досягнув значних успіхів у житті. Ларошфуко не вдалася військова кар’єра. Вовенарг зазнав невдачі з Фрондою. Шамфор[91] — невдаха від народження, бо у вік аристократів він походив із простолюду. Звідси й тон утрати ілюзій, зневаги, ба навіть відрази, що так часто властиві максимам. Це пастилки для гіркоти. Вони нам її передають. І це неймовірно захоплює читача. На відміну від романів, де він намагається ідентифікувати себе з персонажами, читач може досхочу зневажати об’єкт максим, ту «людину». Цим величним словом «людина» автор максим називає своїх особистих ворогів. Людина — це інший, але не той інший, далекий і, значить, чудовий, а цей інший — близький, отой покидьок. Людина — це сусід. Досить одного кроку — читач робить його нечасто, — аби дійти висновку, що людина — це він сам. «Вдячність більшості людей — це лише таємне бажання отримати ще більші блага» (Ларошфуко). О, та підла людина! Той чортів не-я! Максими вказують на прогріх ідеально поганого чужинця. Якщо інколи трапляються християни, які взаємно звинувачують один одного в помилках, вони ніколи не бувають авторами максим і рідко — їхніми читачами.

Росіянин дуже схильний до піднесених думок, але чому він такий ниций у житті?

Вершинін у Трьох сестрах А. Чехова.

Таких авторів називають моралістами. Тому вони трапляються тільки у Франції, країні звичаїв, які судять. Гірше — які роблять висновки. Француз — це людина, яка прагне дізнатись, хто з ким спить, аби виснувати з цього причини. Таке неможливо в Англії, де люди більш соромливі і де більшість живе в сільській місцевості (це те саме). Максими найчастіше містять міркування на два члени, теза — антитеза, воно схоже на щипці для горіхів, які дроблять людину. Чи не тому нечисленною, але сталою групою читачів максим є люди або безжальні й дуже молоді, або нечутливі й дуже старі?

Адже молодість…

Вірджинія Вульф. Спальня для себе

Читання максим — це настільки татуювання, що навіть ті, що не належать до їхніх відданих читачів, коли натрапляють десь на вражаючу їх максиму, вписують її в свою плоть. Вона не образ. Англійський співак Роббі Вільямс зробив на торсі татуювання французької чи майже французької фрази: «Кожен на свій смак».

Без зубів, без очей, без смаку, без усього.

Вільям Шекспір. Як собі захочете

Як у всіх книжках, усіх, навіть у Шекспіра й Пруста, у збірках максим трапляється мотлох. От тільки в них він помічається більше. Їх можна б назвати черговими фразами: «Люди нічого не хотіли б оберігати краще і ні до чого не ставляться так недбайливо, як до свого власного життя» (Ла Брюєр). Авжеж, звісно. Крім авантюристів, мазохістів і монстрів. «Усмішка нічого не коштує». (Ось і чергова потрава.) Авжеж, звісно. За винятком уїдливих, буркотунів і багатьох моралістів. Для таких письменників будь-що — це війна. Крім самої війни, яку вони часто вели. Вони нерідко говорять про неї так, наче вона любов. І це війна, і те війна, наче бог, що падає нам на голову. Ніби людина там ні при чому. Вона чинить зло, але машинально. В дійсності моралісти нападають на фатальність. Вони її бояться й у неї вірять. Одним із небагатьох, тих, що не вважають людство роботом-міксером ненависті, є Жубер[92], «егоїст, який опікувався лише іншими», як каже Шатобріан, егоїст, який опікувався лише собою. Жубер написав одну з найсердечніших фраз, до якої не пасує гірка назва максими: «Коли мої друзі косоокі, я дивлюся на них у профіль».

Я розповім вам про жест Фаларіса, який для нього не зовсім звичний. Цей жест виявляє глибокі людські почуття, саме через це він немов би належить не йому.

Елієн[93]. Різноманітні історії

Найкращі моралісти виходять із тих, що, попри моральне судження, виявляють свою особистість. Коли є талант, забувають про мораль і виявляють почуття (Максима). Навіть у такого невмолимого Лабрюйєра[94] може вирватись крик душі: «Як важко бути кимсь задоволеним!». Завдяки цьому дехто стає поетом, як Паскаль! А хто може бути людянішим за Шамфора, коли він пише: «Париж — місто розваг, задоволень тощо, де чотири п’ятих населення вмирають із горя»? Франція настільки любить максими, що поруч зі спеціалістами з їхнього написання, вона населена аматорами. Багато письменників у той чи той момент публікували максими. Можна було б скласти том французьких сучасних максим, як це зроблено з максимами класичної доби.

Мистецтво композиції — це вміння позбавляти гостроти.

Поль Леото. Бесіда одного дня.

Вірші пишуться голосом. Якби ми краще знали про цей дуже правдивий взаємозв’язок, ми дізналися б, яким був голос Расіна.

1 ... 20 21 22 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіщо читати», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіщо читати"