Читати книгу - "Кобзар 2000. Soft"

біс його знає, як тут заведено, наче нудистів ми бачили зовсім в іншому місці. Не роздягатися - вийде, що знітився і не прийняв виклику, так би мовити, програв. Я поміркував і врешті скинув з себе все, крім хрестика. Озирнувшись навкруги - чи не бачить хто - я прожогом кинувся до води. Дівчина вже боролася з білою піною хвиль далеко попереду. Я поспішав зануритися в воду, але зрадливий океан довго лишався мілким, нижче коліна, тому пірнути не вдавалося. Далеченько, метрів за п’ятдесят з води виходили люди, і, придивившись, я розрізнив, що їх об’єднує зі мною відсутність купальних костюмів. Значить, тут так заведено. Ну що ж - це вже краще.

Якесь дивне почуття не полишало мене. Все навкруги, і океан, і пляж, і скелі, були такими великими, чи, краще сказати, дикими та незбагненними, що на їх тлі я здався собі дрібнесенькою піщинкою, що дарма намагається втриматися на місці. Хвилі піднімали і штовхали мене з такою непереборною енергією, що ставало неприємно. Всі морські пляжі, що я їх знав донедавна, виявилися не більше як кишеньковими, а всі моря претендували хіба що на роль ставка, чи отого басейну в готелі. Це було зовсім незатишно, якщо чесно зізнатися, навіть лячно, але це затягувало і вабило до себе, розбурхуючи потаємні інстинкти. Здавалося, солона кров у моїх жилах заграла, відчуваючи близькість солоної ж таки стихії. Я спочатку спробував опиратися цьому почуттю, але врешті зрозумів, що марно. Це було більшим за мене.

- Ви любите стрибати у баранці? Бо я люблю.

Вона підпливла до мене легко, немовби й не відчувала сили океану. Очі її горіли, і мені раптом здалося, що вони з океаном заодно. Мокре волосся пасмами падало на обличчя, але затулити очей не могло.

- Гайда?

Чесно скажу, що втратив волю, тому, коли перша ж таки хвиля підхопила мене та, вдаривши об пісок, понесла на мілке, просто підкорився її напору. Я не сподівався, що випливу, але врешті виплив і сів на дно, немов корабель на мілину. Дівчина випірнула недалечко. На обличчі її читався захват. На моєму, напевно, ні.

- Ух ти! - вигукнула вона, прибираючи пасма за вуха.

В наступну хвилину вона вже знову попливла туди, де народжувалися пінні буруни, а я лишився на місці, відходячи від першого разу. Це було занадто. Тут взагалі все було занадто: острів надто маленький, океан надто великий, пляжі - з одного боку надто погані, а з другого - надто добрі, вино - надто п’янке. Так не повинно бути. Найзавзятіші хвилі діставали мене навіть тут, і я почалапав на берег. Ні, тут все було дивним - люди надто зменшувались у розмірах, коли відходили від тебе, та й люди були дивні - поки я сидів, берегом пройшло, весело розмовляючи, трійко дівчат, причому одна з них була вдягнута у закритий купальник, друга - тільки у плавки, а третя - геть гола, як я та моя супутниця. Казна-що.

Мені не подобалось тут. Тут було небезпечно.

З цією думкою я повернувся до одягу і став обсихати під цупким вітерцем, почуваючи себе страшенно незатишно. Компанія, що відпочивала недалечко, майже вся була вдягнута у купальні костюми і тільки підкреслювала моє незручне становище. Сіль кристалізувалася на шкірі і стягувала її, наче гумка. Ще й до того вода трапила у вухо і не хотіла виливатися, як її не вмовляв. Стрибати ж на одній нозі я не став, щоб не трусити своїм чоловічим причандаллям на сміх сусідам.

Моя супутниця явно отримувала від купання значно більше задоволення, бо коли виходила з води, обличчя її виражало найвищий ступінь кайфу, а очі палали, немов два вогники. Я мимохіть замилувався її стрункою фігуркою. З волосся текла вода, струмуючи по грудях, уриваючись з них двома водоспадами та скочуючись гладеньким животом, щоби загубитися у рудуватих хащах внизу. Вона була захуда, але, чорт забирай, приємна. Від пильного споглядання дівочих принад я відчув збудження і, щоби не привертати до себе додаткової уваги, сів на пісок. Вона підійшла до мене, кинула оком і, здається, побачила причину мого маневру, від чого я збудився ще більше.

- Ви не любите купатися? - спитала вона, хитро посміха-ючись.

Я почервонів і промимрив щось незрозуміле.

Вона потрусила головою, при чому бризки полетіли на всі боки.

- Тут фантастично, правда? Я завжди сюди їздю, коли є машина, але це так рідко буває… А вам не сподобалось?

- Чого ж… - під її пильним поглядом я ладен був крізь землю провалитися.

- Тоді ще покупаємося, добре? - дівчина нахилилася, від чого я гикнув, видобула із своїх речей гребінець та заходилась розчісувати блискуче волосся. Слава Богу, погляд її при цьому сховався, і я зітхнув з полегкістю.

- А ви ніколи не думали, чому океан - він, а море - воно?

- Чесно кажучи, ні.

- А я зараз зрозуміла. Океан - він, тому що не просто тримає мене, коли купаюсь, він обіймає, сильно, як чоловік, притискає, здається, навіть мацає. Вам так не здається? І знову погляд з-під волосся.

Я розсміявся.

- Ні, мене він не мацає.

До речі, може, і справді океан - чоловік, тому мені його обійми не сподобалися.

Я, щоправда, примусив себе ще раз зануритись у ці обійми, але це було пізніше, коли сонце стало хилитися долу. Я трохи призвичаївся до свого оголеного становища і навіть збудження, що виникало при кожному наближенні моєї супутниці, вдавалося тамувати.

У голові достиг чудовий план.

Треба затриматися тут якнайдовше, а дорогою назад, чи прямо тут, в її улюбленому океані, скінчити справу. Скільки можна воловодитись? Я повинен її вбити, як би там не вихилялися стегна і не дражнили солоні від води груди.

Вона лежала собі, заховавшись за стінкою з гальки від противного вітру, і засмагала в косих сонячних променях, а я стояв та думав думу.

Сусіди наші почали збиратися додому. Від компанії відокремилась молода дівчина та пішла до океану, на ходу розв’язуючи купальника. Біля самої води вона зняла його зовсім і заходилась полоскати у хвилях, низько схилившись.

- Підглядаєте? - моя супутниця підвелася на лікті.

- Чому зразу підглядаю? Дивуюсь.

- Та я жартую.

- А я не жартую. Я дивуюсь. От зараз вона прополоще одяг і повернеться до своїх гола. Питається, а чого ж вона раніш у купальнику засмагала?

- Біс її знає, - моя супутниця сіла, гойднувши грудьми. - Це місцеві. Вони тут взагалі до одягу дивно ставляться. Хоча й католики. Туристи - ці або вдягнуті,