Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Під час реконструкції побуту палеолітичної громади звертає на себе увагу те, що він не відокремився в самостійне явище, не відмежувався від виробничої діяльності, злитий з навколишнім середовищем. Тому реконструкція побуту первісної громади охоплює дуже широке коло явищ, зачіпає усі сторони її життя.
Рис. 15. Реконструкція загального вигляду поселення Межиріч.
Життя первісної громади можна розглядати в трьох просторових площинах: всередині житла, господарсько-побутового комплексу; за його межами на території поселення; і нарешті, поза поселенням, серед мисливських угідь. Найдоступніші для вивчення перші два рівні — у межах господарсько-побутового комплексу та поселення. На території поселення життя проходить в господарсько-побутових комплексах. Тут у виробничих центрах відокремлені ділянки виготовлення кам’яних знарядь, де можна простежити послідовні етапи розщеплення кам’яної сировини і обробки заготовок аж до завершення виготовлення кам’яних знарядь: скребачок, різців, вкладенів для складених знарядь, вістрів, ножеподібних пластин, які використовувалися без допоміжної обробки та ін.
Біля жител інколи фіксуються ділянки, які визначаються як місця білування здобичі. Безумовно, можна говорити про це стосовно хутряного промислу. Лапки зайців в анатомічному порядку, кістяки песців свідчать про білування і часткове використання туш хутряних звірів.
Однак більшість кісток, особливо великих тварин, міститься в ямах, які широко використовувалися в господарстві палеолітичної людини. Вони мали різне призначення і тому розрізняються місцеположенням, розмірами, формою, конструктивними елементами.
В підлозі жител викопувалися невеличкі ями-сховища побутових і культових предметів, а також кухонні ями, де запікалась їжа.
Ями за межами жител на території господарсько-побутових комплексів можна розділити на три основні групи: ями-сховища, ями виробничого призначення, ями для покидьків.
Ями-сховища звичайно мали казаноподібну форму, розмірами до 2 м у поперечнику і 1 м в глибину. Вони були призначені для зберігання м’яса і кісток. Привертають увагу ями, дуже щільно забиті кістками, що свідчить про те, що в них зберігалися саме кістки без м’яса.
У верхній частині ям-сховищ іноді простежується горизонт відсортованих кісток, які можна інтерпретувати як залишки перекриття. Можливо, саме залишками перекриття є великі бивні, що розміщувалися по краях деяких ям. Якщо підняти середню частину такого бивня, то своїми кінцями він буде опиратися на краї ями, створюючи опорну арку над її центральною частиною.
Ями іншого типу межують з виробничими центрами. Вони більші за площею (до 2,5—3 м у поперечнику), але неглибокі (до 0,5 м). Форма перетину лінзоподібна. Культурний шар виробничого центру поступово переходить у культурний шар ями. За складом знахідок ці ями також подібні до виробничих центрів: попіл, відходи виробництва кістяних та кам’яних знарядь, кухонні рештки, інколи камені, які використовувалися в виробничих цілях як наковальні, відбійники, розтирачі. Найімовірніше, що ці заглиблення були основою жител легкої конструкції, які використовувалися влітку.
Ями для покидьків мають несталі форми. Інколи для цієї мети слугували заглиблини на рівні давньої поверхні природного походження. Вони заповнені прошарками побутових покидьків, попелу і кісток. Між цими прошарками трапляються шари стерильного ґрунту (супіщаного), принесеного водотоками.
Частина запасу кісток збереглася у вигляді округлих куп на території поселення. Серед них трапляються групи відсортованих кісток, наприклад, епіфізів трубчастих кісток кінцівок мамонтів як заготовки для світильників.
Останніми роками, завдяки впровадженню в практику археологічних досліджень нових наукових методик і передусім вивченню планіграфії культурних решток на площі поселень, вдалося конкретизувати організацію побуту і виробничого процесу первісної громади. На деяких поселеннях повністю реконструйована виробничо-побутова обстановка: визначені місця обробки та розщеплення кременя, виготовлення знарядь і одягу, білування тварин, приготування їжі, проведення обрядово-театралізованих свят.
З’ясувалося, що виготовлення знарядь праці носило дискретний характер, тобто вони не виготовлялись в одному місці і про запас. Цей процес був розтягнутий у часі і просторі. На стоянках, розташованих поблизу виходу сировини, склад кам’яних виробів специфічний. Тут багато напівфабрикатів і заготовок, але мало закінчених виробів та спрацьованих нуклеусів. Зрештою, в районах виходу кам’яної сировини трапляються місця її видобування і попередньої обробки — майстерні (наприклад, Студениця на Дністрі). Вони функціонували, як правило, тривалий час протягом кількох періодів кам’яного віку. Типологічно завершених видів знарядь тут майже не буває. Велика кількість безформних уламків сировини, первинних відколків, відщепів та уламків, малопридатних для вторинної обробки або безпосереднього використання, інколи заготовок нуклеусів — такий небагатий склад виробів, які трапляються на майстернях. Типологічно вони аморфні і практично не піддаються точнішому датуванню, аніж “друга (або перша) половина кам’яного віку”.
Найчисленнішу категорію матеріальної культури, а частіше єдину, становлять кам’яні знаряддя праці та відходи їхнього виробництва, які розглянемо в розділі про господарську діяльність.
Глава 2
Господарство
Основою господарства первісної громади пізнього палеоліту було мисливство та збиральництво. Значна частина трудових зусиль витрачалась також на будівництво жител, виготовлення знарядь праці та предметів побуту, пошиття одягу, приготування їжі, збирання палива та ін. Зрештою, помітне місце в балансі трудових витрат займало виготовлення предметів мистецтва, прикрас, підготовка до ритуальних обрядів. Археологічні свідчення про різнобічне і по-своєму змістовне життя палеолітичної людини дають змогу думати, що в оптимальні моменти успішної адаптації до навколишнього середовища якість життя стародавньої людини була досить високою.
За умов нестійкого, переважно холодного та помірного клімату головну роль відігравало мисливство, оскільки забезпечувало людину більш калорійною їжею протягом усього року. Про це свідчить передусім набір знарядь праці на пізньопалеолітичних стоянках і поселеннях, який складався здебільшого з предметів мисливського озброєння (наконечників списів (рис. 16, 6)), дротиків, стріл); різнотипних вкладишів метальної зброї, кинджалів, ножів; знарядь для виготовлення кістяних та дерев’яних наконечників, древків списів, дротиків і стріл, різців, скобелів, скребачок, абразивів, а також інструментів для переробки мисливської здобичі (сокир, розбілювальних ножів, скребачок, лощил, проколок (рис. 16, 12), голок (рис. 16, 8) та ін.). Знаряддя для обробки продуктів збиральництва представлені значно меншим числом (пести-терочники, плити зернотерок). Необхідно при цьому враховувати, що значимість цих двох видів господарської діяльності на різних етапах пізнього палеоліту в різні пори року і в різних господарських групах була неодинаковою. Час від часу збиральництво, особливо в ускладненій формі, могло повністю забезпечувати життєдіяльність колективу. Але навіть у цих випадках полювання залишалося пріоритетним видом господарської діяльності, оскільки визначало прогресивний розвиток засобів виробництва. Саме на еволюції знарядь, пов’язаних переважно з мисливством, побудована археологічна періодизація кам’яного віку.
Рис. 16. Кістяні вироби пізнього палеоліту:
1, 2, 9, 10 — вироби невизначеного призначення; 3, 4 — застібки; 5 — підвіска з фрагменту щелепи ведмедя; 6 — реконструкція кріплення
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство», після закриття браузера.