Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 1"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
б) росіяни практикували це саме щодо цивільних осіб та військовополонених перед, під час і після Другої світової війни на окупованих ними територіях; також варто згадати про:
■ нелюдське поводження з радянськими військовополоненими — із загалом 5,7 млн. радянських військовополонених 2,6 млн. втратили життя у німецькому полоні;
■ утримання німецьких військовополонених у Радянському Союзі (робітниче рабство) роками й десятиліттями (після репатріації німецьких військовополонених та арештованих цивільних осіб 1956 року Німецький Червоний Хрест заявив про зниклих 1,3 млн. осіб; прим. наук. ред. укр. вид.);
■ масові депортації, примусові переселення, наприклад з країн Балтії, Східної Пруссії та інших територій, організовані росіянами та їхніми союзниками (лише за кілька днів березня 1949 року із Литви, Латвії та Естонії органи НКВС виселили у Сибір близько 95 тис. осіб; прим. наук. ред. укр. вид.);
■ проголошення жінок переможених «воєнним трофеєм» солдатів, особливо це стосується Червоної Армії (сучасний британський дослідник Ентоні Бівор у своїй книзі «Berlin: The Downfall 1945» обґрунтовано твердить, що 1945 року червоноармійці зґвалтували близько 100 тис. мешканок Берліна, приблизно 10 тис. з яких вдалися до самогубства; прим. наук. ред. укр. вид.); заклик Іллі Еренбурґа (йдеться про людиноненависницьке гасло «Убий німця!» із статті цього російського публіциста, що з'явилася 1942 року у газеті «Красная звезда»; а нині ми звідти ж чуємо гасло «Убий українця!», що нагадує нам про незавидну долю, яка, очевидно, спіткає нас, якщо ми не переможемо у нинішній російсько-українській війні; прим. наук. ред. укр. вид.).
13
Мала війна — це спосіб боротьби тих, хто не визнає себе переможеним: війну затягають у часі, бо для бійця руху опору конфлікт завершується не програною битвою, а щойно з моментом його смерті.
14
Це, звісно ж, ніяк не означає випаду проти танків і літаків. Вони, вочевидь, цілком необхідні. Що більше ми їх матимемо, то ліпше! Проте тільки їх самих ще не досить. Автор хотів би, щоби це було зрозуміле для всіх.
15
Оскільки авторові йшлося про порівняння тривалості регулярної і малої війни, він не згадує про тривалу і доволі ефективну боротьбу Української Повстанської Армії, що діяла з 1943 до початку 1950-х років, а спорадичні її акції ще фіксувалися на початку 1960-х років: адже від самого початку УПА була організована як формація малої війни (прим. наук. ред. укр. вид.).
16
Абревіатура від «Forces Françaises de l'іntérieur» — Внутрішні Французькі Сили: загальна назва бійців французького руху опору наприкінці Другої світової війни; на звільнених альянтами територіях Франції реорганізовувалися у легкі піхотні формації, що виконували роль резерву для регулярних французьких військ (прим. наук. ред. укр. вид.).
17
Зібрати таких фахівців із населення буде першочерговим завданням.
18
До яких входять залишки бойових військ, члени територіальної оборони, цивільної оборони на підприємствах, поліція, готові до участі в боях цивільні громадяни.
19
Один із офіційних регламентів швейцарської армії, орієнтований на його використання на рівнях від бригадного та територіального командування аж до найменшої тактичної одиниці — відділення. Описує основи тактики ведення бою, взаємодії різних підрозділів та видів озброєння, інструкції щодо керівництва підрозділами тощо. Регулярно, майже щороку, перевидається у нових редакціях і розповсюджується серед офіцерського складу (прим. наук. ред. укр. вид.).
20
Одне із офіційних видань швейцарської армії, яке, на основі міжнародних конвенцій, регламентує різні аспекти поведінки військових під час проведення бойових операцій. Регулярно перевидається і розповсюджується серед офіцерського складу (прим. наук. ред. укр. вид.).
21
Найвищий унтер-офіцерський ранг у швейцарській армії. В посадові обов'язки входить організація повсякденної життєдіяльності військового підрозділу ротного рівня (прим. наук. ред. укр. вид.).
22
Унтер-офіцерський рангу швейцарській армії, нижчий від фельдфебеля. В посадові обов'язки входить забезпечення підрозділу (прим. наук. ред. укр. вид.).
23
Надкаліберні гранати, що, в різних модифікаціях, призначені для ураження живої сили (уламкові) і броньованої техніки (кумулятивні) супротивника. Вистрілюються з дульного зрізу гвинтівки настильною і навісною траєкторіями. Цей вид важкої амуніції почав розвиватися з часу І Світової війни (для ураження живої сили супротивника в укритті) і доволі інтенсивно застосовувався в різних арміях, зокрема у Швейцарській, де в 1960-1970-х роках використовувалися три типи гвинтівкових гранат, що вистрілювалися зі штатної армійської автоматичної гвинтівки Stgw 57 пороховим набоєм (Treibpatrone 44), що подавався зі спеціального магазину: бронебійна кумулятивна (Hohlpanzergranate 58, ефективна дальність настильною траєкторією із додатковим метальним зарядом 100 м, без додаткового заряду 40 м), уламкова протипіхотна (Stahlgranate 58, ефективна дальність навісною траєкторією 400 м), димова (Nebelgranate 58, ефективна дальність навісною траєкторією 400 м). З початку 1970-х років ці функції перебрали на себе спеціальні гранатомети і ПТРК (для ураження броньованих цілей), а також піддульні гранатомети (для ураження живої сили). На сьогодні це властиве і для ЗСУ, а тому при застосуванні описаних у цьому посібнику бойових технік необхідно враховувати характеристики озброєння та амуніції, якими оснащені українські підрозділи. Втім слід зауважити, що сьогодні Можна спостерігати відновлення інтересу до цього виду амуніції та появу його нових зразків, як-от FN Telgren (Fabrique Nationale d'Herstal, Бельгія), Type 06 rifle grenade (Daikin Industries Ltd., Японія), SIMON breach grenade (Rafael Advanced Defense Systems Ltd., Ізраїль), Advanced Air Burst Grenade REFAIM (InternationalTechnologies Lasers Ltd., Ізраїль), покликаних посилити вогневу міць піхоти та сил спеціальних операцій (прим. наук. ред. укр. вид.).
24
Окупаційна влада збере всю зброю. За нелегальне володіння грозитиме смертна кара. Тому приватні власники зброї з радістю передадуть її формаціям малої війни. [Тут ідеться про види стрілецької зброї, що в минулому були основною особистою зброєю швейцарської армії: G11 — швейцарська гвинтівка системи Шмідт-Рубін 1896/11, калібр 7,5x55 мм (стандартний набій швейцарської армії — GP11 — із 1911 до 1991 років); на основі цієї моделі були розроблені згадувані тут карабіни К11 і К31; останній, у різних модифікаціях, перебував на озброєнні швейцарської армії із 1933 року до 1959-го, коли йому на зміну прийшла штурмова гвинтівка (автомат) Stgw 57 виробництва SIG Holding AG; із 1991 року основною особистою зброєю швейцарської армії є продукт цього ж виробника Stgw 90, калібру НАТО 5,56x45
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 1», після закриття браузера.