Читати книгу - "Останній дракон, Ана-Марія Еріш"

Ось я і повернувся додому. Так, я вважав Академію своїм справжнім домом, адже в родинному маєтку все було зовсім не так. Я відчував себе там чужим. Тут було краще, проте не набагато. Мама колись розповідала мені, що справжній дім створює не місце, а люди. А в мене таких немає. Я знаю, що батько та мачуха люблять мене, але це зовсім інше. 

За ці канікули я мав можливість багато думати. І, як виявилося, в мене зовсім немає друзів. Ліам спілкувався зі мною лише тому, що йому вигідно. Як і інші. Лише Каталіна могла спокійно мені говорити все, що вона думає. І я би мав це цінувати. Але вона викликала в мені якісь незрозумілі емоції. І справа не в тому, що дівчина починає підбиратися ближче до мене, розкриваючи секрет.

Коли я побачив її після канікул, то відчув неабияку радість. Здається я і справді скучив. Можна було би списати все на те, що дракони пов'язані між собою. Колись я читав про це. Ніби ми відчуваємо одне одного. Проте зараз зовсім інше. Таке відчуття, що дівчина мені справді подобається. Ні, не так як це бувало раніше, коли виникав чисто фізичний потяг. Це щось глибше. Однак я не хочу цього, адже це так не правильно. Я маю пообіцяти собі, що ніколи не закохаюся в Каталіну...