Читати книгу - "Шантарам"

його,— погано. І якщо ми хочемо знати, що добре, а що погано, скажімо, війна, або вбивство, або контрабанда зброї для повстанців, ми ставимо питання: «Що станеться, якщо всі робитимуть це?», «Чи допоможе це нам тут, в цьому маленькому куточку Всесвіту, потрапити туди, до Бога, чи перешкодить?» І тоді ми отримаємо досить чітке уявлення, добре це чи погано. А що ще важливіше: ми знаємо, чому це добре або погано. Ну, як це все звучить?

— Дуже добре,— сказав він, не дивлячись на мене.

Поки я робив короткий огляд його космологічної моделі, він кивав головою, заплющивши очі і стиснувши губи в якійсь немовби усмішці. Коли я закінчив, він обернувся до мене і всміхнувся по-справжньому: очі його сяяли радістю.

— Бач, якщо ти захочеш, то можеш викласти цю ідею у всіх подробицях так само, як і я. А я розробляв, обдумував її мало не все своє життя. Я такий щасливий, коли чую, як ти викладаєш мою теорію власними словами.

— Та, гадаю, слова ці ваші, Хадерджі. Ви довго мене навчали. Але у мене виникло кілька запитань. Можу я запитати вас зараз?

— Так.

— Добре. В світі є нежива субстанція, наприклад камінь, і жива — дерева, риби, люди. У вашій космології не мовиться, звідки береться життя і свідомість. Якщо каміння зроблене з того ж матеріалу, що і люди, як виходить, що каміння неживе, а люди — живі? Тобто, як виникає живе?

— Я знаю тебе досить добре, щоб сказати напевно: ти хочеш отримати на це питання пряму і коротку відповідь.

— Напевне, я на будь-яке питання хотів би мати пряму і коротку відповідь,— сказав я зі сміхом.

Він звів брову, мабуть, визнавши мою репліку дурнуватою і нахабною, й поволі похитав головою.

— Чи знаєш ти англійського філософа Бертрана Рассела[151]? Читав які-небудь з його книг?

— Так, читав дещо в університеті й у в’язниці.

— Він був улюбленим філософом мого дорогого есквайра Маккензі всміхнувся Хадер.— Я часто не згоден з висновками Бертрана Рассела, але мені подобається, як він їх доходить. В усякому разі, він сказав якось: «Все, що можна вкласти в два слова, слід вкладати в два слова». І я згоден з цим. А відповідь на твоє запитання така: життя — властивість всіх речей. Можемо назвати це характеристикою — одним з моїх улюблених англійських слів. Якщо англійська не твоя рідна мова, слово «характеристика» звучить дивно — як стукіт барабана або тріск дерева, яке рубають, щоб розпалити вогнище. Продовжуючи сказане: кожен атом Всесвіту має характеристику життя. Що складніше поєднання атомів, то складніший вияв характеристики життя. У камені розташування атомів дуже просте, тому і життя в камені настільки просте, що ми не можемо його бачити. У коті розташування атомів дуже складне — отже, життя кота цілком очевидне. Але життя є у всьому, навіть в камені, й навіть тоді, коли ми не в змозі його бачити.

— Звідки ви позичили цю ідею? З Корану?

— Ця концепція є в більшості великих релігій. Я трохи змінив її, щоб вона відповідала тому, що ми дізналися про світ за декілька останніх сторіч. Але священна книга Коран надихнула мене на це дослідження, тому що Коран велить мені вивчати все і дізнаватися про все, щоб служити Аллаху.

— Але звідки береться ця характеристика життя? — не вгавав я, бо певен був, що нарешті загнав його у глухий кут, куди потрапляють усі редукціоністи з їхньою схильністю все спрощувати.

— Життя, як і всі інші характеристики всього сущого у Всесвіті, такі як свідомість, свобода волі, тенденція до ускладнення і навіть любов, були закладені у Всесвіті ще від початку.

— Ще від Великого вибуху? Ви це маєте на увазі?

— Так. Великий вибух постав од первини, що називалася сингулярністю,— ще одне моє улюблене англійське слово,— і ця первина відзначалася надзвичайною щільністю і температурою, але не займала простору й не мала часових параметрів. То був киплячий казан легкої енергії. Щось змусило її розширитися — ми не знаємо, що це було,— і від цього світла виникли всі частинки, всі атоми, а також простір і час, і всі відомі нам сили. Отже, на початку Всесвіту світло дало кожній маленькій частинці набір характеристик, а в міру того, як ці частинки поєднувалися між собою дедалі складнішим чином, характеристики ставали дедалі розмаїтішими, проявляли себе дедалі різноманітніше.

Він зробив паузу, спостерігаючи, як на моєму обличчі відбивається боротьба ідей, емоцій і запитань. «Він знову пошив мене в дурні»,— подумав я, розгнівавшись на нього за те, що він зумів відповісти на моє запитання, і з тієї ж самої причини відчуваючи до нього повагу, що межувала із захватом. У мудрих лекціях ватажка мафії Абделя Хадер Хана — іноді вони більше були схожими на проповіді — завжди було щось недоречне. Сидячи тут, біля кам’яної стіни в глухому афганському селі, поруч із вантажем контрабандної зброї й антибіотиків, я з особливою гостротою відчував роздратування і гнів, що були викликані дисонансом поміж навколишнім оточенням і спокійними, глибокими міркуваннями Хадера про добро і зло, про світло, життя і свідомість.

— Те, про що я допіру говорив тобі,— це взаємозв’язок свідомості і матерії,— сказав Хадер, знову зробивши паузу, щоб зловити мій погляд.— Це свого роду тест, тепер ти знаєш це. Його можна випробувати на будь-якій людині, яка стверджує, що вона знає сенс життя. Кожен гуру і вчитель, якого ти зустрінеш, кожен пророк і філософ повинні відповісти тобі на два питання: «Як звучить об’єктивне, загальновизнане визначення добра і зла?» і «Який зв’язок поміж свідомістю і матерією?» Якщо він не зможе відповісти на ці два запитання, як це зробив я, ти знатимеш, що він не пройшов цей тест.

— Звідки вам відома вся ця фізика? — запитав я.— Щодо частинок, сингулярностей і Великого вибуху?

Він уважно подивився на мене, вгадавши у цьому запитанні ось що: «Звідки ти, звичайний афганський зарізяка, так багато знаєш про науку і філософію?» Я зустрів його погляд і пригадав той день у нетрищах з Джоні Сигаром, коли так жорстоко помилився, вирішивши, що він дурний, бо бідний.

— Є приказка: «Коли учень готовий, знаходиться і вчитель»,— знаєш таку? — усміхнувшись, запитав Хадер. Здавалося, він сміється радше з мене, ніж разом зі мною.

— Так...— промимрив я.

— Так от: коли під час вивчення філософії і релігії мені потрібні