Читати книгу - "Книги Якова, Ольга Токарчук"

В Еви бувають такі дивні та реалістичні сни, що вона не розлучається з польським сонником, що його привезла Маріанна Воловська просто з Варшави.

З нагоди візиту до Шенбрунна батько купив Еві чотири найкрасивіші сукні, які лише вдалося знайти у Відні. Довелося лише трохи вкоротити рукави і допасувати до фігури. У всіх суконь — міцний корсет; згідно з новою модою, вони не доходять навіть до кісточок. Цілий день Ева з батьком купували в модистки капелюшки. Вони були такі прекрасні, що Ева ніяк не могла вирішити, які ж з них узяти. Врешті-решт батько, втративши терпець, купив їй усі.

Ще потрібні були туфельки та панчохи. Батько спостерігав, як вона їх примірювала. Потім звелів Маґді та Анусі вийти, а Еві сказав роздягтися догола. Цього разу він її не торкався, лише дивився. Відтак звелів лягти спершу на живіт, а потім на спину. Вона робила все, що він хотів. Яків дивився на неї критично, але мовчав. Потім Ануся обстригла їй нігті на ногах і натерла стопи олійкою. Далі Ева за турецьким звичаєм скупалася в ароматній воді, і обидві приятельки натирали їй тіло кавовою гущею та медом, щоб шкіра була більш гладенькою.

Разом із цісарем та його матір’ю Ева відвідала зброярню й сади. Йшла з цісарем попереду всіх. Відчувала десятки поглядів на своїй спині, наче якусь важку ношу. Але коли цісар ніби випадково торкнувся її руки, тягар злетів з її плечей. Вона знала, що це станеться, лише вагалася, коли саме. Добре знати, що йдеться саме про це і ні про що більше.

А трапилося це після смішного спектаклю, що його вони дивилися з тераси палацу в Шенбрунні. Вона не пам’ятала, про що була та комедія, майже нічого не розуміла з тієї дивної німецької. Але вистава потішила цісаря, він був у гарному настрої. Кілька разів торкнувся її руки. Того самого вечора по неї приїхала дама двору — пані Штамм чи якось так — і звеліла Еві одягти найкращу білизну.

Ануся Павловська схвильовано сказала:

— Як добре, що в тебе закінчилися місячні.

Ева вжахнулася, але та мала рацію: справді, добре, що в неї закінчилися місячні.

Про життя на висотах

Яків Франк з допомогою Єнджея Дембовського винайняв на цілий квартал домів на Ґрабені. Водночас вислав Матеуша Матушевського до Варшави по гроші, передавши через нього лист до всіх варшавських правовірних. У ньому повідомляв, що веде переговори з цісарем. Матеуш отримав завдання про все гарно розповісти, описавши кожну подробицю їхнього життя в Брюнні, нового маєтку, а також зближення Еви та Якова з цісарем.

У листі було написано так:

Зауважте: доки мене в Польщі не було, шляхта добре ладнала з королем; а тільки-но я опинився в Ченстохові, мені явилося видіння, що Польща буде розділена. Так само й тепер: хто з вас може сказати, що там відбувається між королями й цісарями, що вони нам готують? А я знаю! Самі бачите: вже майже тридцять років я з вами, а досі ніхто з вас не може вгадати, куди я прямую і де опинюся. Ви гадали, що всьому кінець, коли я у фортеці ченстоховській у тісній темниці сидів. Але Бог мене обрав, бо я простак і почесті мені байдужі. Якби ви вірно йшли за мною, якби не покинули мене, як тоді у Варшаві, то де б ми зараз були?

Матеуш через три тижні повертається з грошима. Вдалося зібрати більшу суму, ніж та, про яку просив Володар, а все завдяки приголомшливій звістці: в Моравії знайшли стародавній рукопис, у якому чорним по білому написано, що в останні свої дні Римська імперія перейде в руки якогось чужого чоловіка. І там буцімто ясно сказано, що той чоловік носитиме турецький одяг, але на голові його буде не тюрбан, а висока червона шапка, обшита тонкою хутряною облямівкою. І той чоловік скине правителя з трону.

Потрібно купити безліч нових речей.

Спершу — кавовий сервіз із майсенської порцеляни, оздоблений золотими листочками, намальованими тонким пензликом картинками з пастухами й пастушками: схожими на ті, що їх Ева бачила в Просніці. Тепер у неї буде своя порцеляна, ще краща.

Крім того, купальне причандалля. Його треба купити в наймоднішого продавця. Спеціальний одяг, рушники, розкладні лежаки, плащі, підбиті найтоншим полотном. Коли Яків Франк з Міхалом Воловським іде купатися в Дунаї, за ним суне натовп віденських роззяв. Яків добре плаває, у воді почувається як молодий парубок. Міщанки пищать, захоплені спритністю цього вже немолодого, але симпатичного й солідного чоловіка. Деякі кидають у воду квіти. Після такого купання Яків завжди лишається в хорошому настрої аж до вечора.

А ще треба заплатити за Евиного красивого тонконогого коня, привезеного з Англії. Він геть білий, на сонці переливається сріблом. Проте Ева його боїться: кінь неспокійний через постійний гуркіт карет, спалахи світла та через маленьких песиків. Може стати дибки. Кінь коштує цілий маєток.

Негайно потрібні також чотири дюжини атласних туфельок. Вони швидко зношуються, коли в них ходити по вулиці: однієї пари вистачає не більше, ніж на одну прогулянку; потім Ева віддає їх Анусі (нога Маґди дещо завелика).

Нарешті, треба купити цукорниці та порцелянові тарілки, срібні ножі, виделки й тарелі (золото Ева вважає надто претензійним). Слід знайти нову, кращу куховарку та помічницю куховарки. Не завадять і ще дві дівчини-покоївки — це коштує менше, ніж сервіз, але теж чимало. Після смерті польського песика, який звався Руткою, Ева замовляє для втіхи двох хортів просто з Англії.

— А що, якби так вас пошкрябати, зняти оболонку й подивитися, що у вас там всередині? — питає Йосиф, милістю Божою імператор римський, король Німеччини, Угорщини, Чехії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини й Лодомерії, архікнязь Австрії, герцог Бургундії та Лотарингії тощо.

— А що там може бути? — питає Ева. — Лише я, Ева.

— А хто вона, ця Ева?

— Піддана найяснішого цісаря, католичка.

— А ще?

— Донька Юзефа Якова та Юзефи Схоластики.

— А якою мовою говорили у вас вдома?

— Польською й турецькою.

Ева не знає, чи правильно відповіла.

— А ту мову, що нею євреї говорять, ви знаєте?

— Знаю трохи.

— А мати як до вас зверталася?

Ева не знає, що сказати. Коханець їй допомагає:

— Скажіть-но щось