Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Воно, — сказала Боббі. — Можеш відкрити доступ до цього

вузла для панелі у майстерні?

— Готово, — повідомила Наомі за секунду.

— Дякую.

Боббі перервала зв’язок. Довелося поморочитися, щоби

згадати, як працює марсіянський армійський відеопрогравач, і переконати систему використати застарілі алгоритми

розпакування даних. Після кількох невдалих спроб на екрані

заграла нередагована зйомка бою на Ганімеді з камери на

кулеметі. Боббі поставила її на безкінечний повтор і сіла на

підлогу біля костюма.

За час першого перегляду вона прикрутила броню на спину

і почала під’єднувати до торса електричне живлення й головну

гідравлічну систему. Намагалася нічого не відчувати до

зображення на екрані, не надавати йому значення і не думати

про нього як про нерозгадану загадку. Вона просто

сконцентрувалася на роботі над костюмом і дала підсвідомості

пережувати дані з екрана.

Відволікання змушувало її часом переробляти деякі речі, але

вона не була проти. Час її не підганяв. Вона закінчила

під’єднувати електричне живлення й головні жили. На

планшеті, який вона під’єднала до мозку костюма, загорілося

зелене світло. А на настінному екрані оонівця відкинуло в її бік

поверхнею Ганімеда. Картинка затремтіла — це вона ухилялася.

Коли зображення стабілізувалося, зник і оонівець, і її друг Тев

Гіллман.

Боббі взяла деталі руки й почала під’єднувати їх до торса.

Чудовисько підхопило солдата у броньованому костюмі, подібному до її, і жбурнуло з достатньою силою, щоб миттєво

вбити. Проти такої сили не було іншого захисту, крім як не

потрапляти під її дію. Вона сконцентрувалася на тому, щоби

знову зібрати руку.

Коли Боббі знову подивилася на екран, відео почалося

спочатку. Чудовисько, женучись за оонівцями, бігло по льоду.

Воно вбило одного з них. Та Боббі, яка була на відео, почала

стріляти, а за нею відкрила вогонь уся її чота.

Ця істота була швидкою. Але коли оонівські солдати раптом

повернули, щоби звільнити для марсіян простір для стрільби, істота не зреагувала швидко. Тобто, мабуть, вона швидка на

прямій, але не дуже, коли треба повертати. Корисне

спостереження. Відео знову дійшло до тієї точки, коли оонівця

відкинуло в солдата Гіллмана. Істота реагувала на постріли

й поранення, навіть попри те, що вони не сповільнювали її хід.

Боббі пригадала те відео, на якому Голден і Еймос стикнулися

з істотою у вантажному відсіку «Росинанта». Та істота майже не

звертала на них уваги, поки Еймос не почав у неї стріляти —

а тоді вибухнула люттю.

Але перше чудовисько напало на гарнізон ООН. Тож

принаймні до певної міри ними можна керувати. Наказувати їм.

Коли накази закінчуються, вони, схоже, переходять у свій

стандартний

стан,

намагаючись

підживитись

енергією

і звільнитися від обмежень. У цьому стані вони ігнорують

фактично все, крім їжі й насилля. Наступного разу, коли Боббі

наштовхнеться на одного з тих чудовиськ, якщо воно не матиме

конкретного наказу нападати на неї, вона, мабуть, зможе обрати

власне поле бою і заманити туди, куди потрібно. Це також

корисно знати.

Боббі закінчила під’єднувати руку й випробувала її. Зелене

світло за всіма параметрами. Навіть якщо вона не певна, на кого

працює, принаймні не забула, як виконувати свою роботу.

На екрані чудовисько підбігло до великого меха «Йодзімбо»

збоку й зірвало люк оператора. Саїд — оператор — полетів геть.

Знову розрив і кидок. Логічно. Поєднуючи надзвичайну силу

і практично невразливість до ручної зброї, бігти прямо на

суперника й розривати його навпіл — виграшна стратегія.

Кидання важких об’єктів на смертельній швидкості йде рука

в руку із силою. А кінетична енергія — та ще сука. Броня може

відбити кулі чи лазери і пом’якшити удари,