Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
З іншого боку, слід мати на увазі, що звільнений від відбування покарання з випробуванням, не несе кримінальної відповідальності за ухилення від виконання обов’язків, покладених на нього судом, а тому не може бути суб’єктом злочинів, передбачених статтями 389, 390 КК України (за ухилення від відбування кримінальних покарань).
Тільки у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК (за сукупністю злочинів або сукупністю вироків). Проте, як це випливає з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7, якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК), то суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку.
Крім цього, судова практика йде шляхом не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин (ч. 4 п. 10 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України).
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:
Виправно-трудовий кодекс України від 23 грудня 1970 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 1, ст. 6) із змінами, внесеними до нього;
Закон Української РСР «Про затвердження Виправно-трудового кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., № 1, ст. 6);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 травня 1971 року «Про порядок введення в дію Виправно-трудового кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., № 21, ст. 154);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 27, ст. 511);
Закон Української РСР «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1124).
3. Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
4. До створення відповідних умов для функціонування кримінально-виконавчої інспекції зберігається існуючий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою, але не довше ніж п’ять років після набрання чинності цим Кодексом.
5. До законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Кодексу:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Кодексом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.
Примечания
1
Термін «катування» є синонімом терміна «тортури» (див.: Словник синонімів української мови (Словники України): У 2 т. — К.: Вид-во «Наукова думка», 2006. — С. 96).
(обратно)Оглавление ПЕРЕДМОВА ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Стаття 1. Мета i завдання кримінально-виконавчого законодавства України Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі й часі Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби Глава 2 ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ Стаття 7. Основи правового статусу засуджених
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.