Читати книгу - "На зустріч любові, Софія Кривцова"

Різдво цього року було зовсім іншим. Кілька місяців після того, як я залишила Ігоря, я не могла уявити, як це буде — новий рік, нове життя, нові стосунки. Всі ці зміни виникали поступово, але глибоко в серці я все ще не могла повністю позбутися спогадів про Ігоря. Я все ще питала себе, чому все сталося так, і чому він не сказав мені правду.

І ось тепер, коли все здавалося відносно стабільним, я не була готова до того, що мало статися. Ігор знову з’явився в моєму житті. Але цього разу — у найгірший спосіб.

Те, що сталося, я ще не могла зрозуміти, але все почалося в той день, коли я сиділа вдома, з Максимом і його дітьми. Ми святкували Різдво, і мені було добре. Діти сміялися, бігали навколо, а я спостерігала за ними, відчуваючи спокій і тепло. Максим завжди був поруч, підтримував і любив. Він був тією людиною, яку я шукала так довго.

Але тоді, коли я вже думала, що моя життя набуває сенсу, все змінилося.

Ігор з’явився на порозі. Я була шокована, бо не очікувала його. Він не був запрошений, і я навіть не знала, як реагувати на його появу. У його очах я побачила біль і розпач. Вони виблискували так, що я вже не могла зупинити власний біль.

— Аліно, — він вимовив моє ім’я тремтячим голосом. — Мені потрібно з тобою поговорити.

Я стояла, не знаючи, що відповісти. Що він хоче? Я була з Максимом, я не могла повернутися до цього хаосу, до Ігоря. Я була з ним, і навіть те, що відчувала, не могло змінити те, що він заподіяв.

Максим з дітьми були на кухні, і я, трохи нервуючи, попросила Ігоря піти до сусідньої кімнати, щоб поговорити наодинці.

-Що ти хочеш Ігорю?-я запитала,навіть не знаючи,як виглядати.В моїх очах була біль,але водночас я більше не була тією слабкою дівчинкою,яку він покинув.

— Я знаю, що все, що я зробив, не має виправдання. Але я… я мушу сказати тобі ще одну правду, — він зробив паузу, немов намагаючись зібрати думки. — Ти мала рацію. У мене є ще одна таємниця.

Я подивилася на нього, не вірячи, що він знову хоче ділитися зі мною чимось важливим. Я була готова почути будь-яку нісенітницю. Тільки не це.

— Я маю ще одну дитину, Аліно, — він сказав, і його слова розбили моє серце остаточно. — Це дитина від іншої жінки. Вона ще маленька, але я не хотів, щоб ти дізналася так. Ти заслужила на більше.

Ці слова були для мене ударом. Я не могла повірити, що він приховував таке від мене. Я дивилася на нього, не знаючи, як реагувати. Все, що я думала, що знала про нього, розсипалося на шматки.

— Як ти міг? — я прошепотіла. — Як ти міг зробити це зі мною, а тепер ще й приховувати таку правду?

— Я боявся втратити тебе, Аліно, — він сказав тихо. — Боявся, що ти не зрозумієш і підеш, як це було до цього.

Я не могла більше витримувати. Це була крапка. Остання крапка у наших стосунках. Я подивилася на нього, а потім повернулася, аби йти назад до Максима.

— Прощавай, Ігорю. Ти більше не маєш місця в моєму житті, — я сказала це спокійно, але відчувала, як моє серце болить від цього прощання.

Я повернулася до Максима і його дітей.Софія и Микита не знали, що сталося, але я побачила в очах Максима спокій і підтримку. Його руки обвили мої плечі, і я відчула, що все, що відбувалося, залишилося позаду.

Через кілька годин після того,як Ігор пішов,ми сиділи за столом,і Максим поглянув на мене з усмішкою.

— Аліно, є ще щось, про що я хочу тобі сказати, — він узяв мою руку в свою. — Я знаю, що все це було непросто для тебе, але я хочу, щоб ти знала, як багато ти для мене значиш. І я хочу запитати тебе одне питання.

Моє серце забилось швидше. Він повільно схилився, і я побачила в його очах теплоту та ніжність, яку я вже давно потребувала.

— Аліно, ти станеш моєю дружиною?

Я замовкла, відчуваючи, як сльози підступають до очей. Це був момент, якого я чекала все життя — справжнє, без зайвих слів і обіцянок.

— Так, — сказала я, і його поцілунок був таким ніжним, що я більше не сумнівалася.

Це було не просто прийняття пропозиції. Це було нове початок. Початок життя, яке тепер було моїм, і я знала, що я зможу бути щасливою.

Ну ось і все,мої любі читачі завершилася історія Аліни і Ігоря і Максима,дякую усім хто читав цю книгу. Чекайте нових книг на моїй сторінці.