Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"

28.06-30.06

Після сварки з Андрієм ще годину рюмсала на плечі у Влада.Потім я  відправила його спати, а сама хряпнула винця, і не зчулась як заснула.Зранку на жаль легше не стало, до душевного болю додалось  похмілля.В той день я провалялась в ліжку майже до вечора.Коли хлопці прийшли вони мене підняли, ще і змусили поїсти.Влад намагався мене втішити.На що я йому сказала"Досить зі мною няньчитись.Ти й так для мене багато робиш.Я за це тобі вдячна.Проте прошу тебе, дати мені спокій.Мені треба побути на самоті"

Я  взяла з холодильника пляшку вина пішла у свою кімнату, заливати горе.На наступний день мій душевний біль послаб, але не зникло..

На наступний день,я фактично не виходила з кімнати.І напевно б не їла якщо б не хлопці.Через добу,  я таки встала з ліжка до обіду.І вирішила порадувати себе.Спекла собі вафель, коли зробила собі капучино.Хтось подзвонив у двері.Я відкрила двері, а там стояв Андрій з букетом

—Пробач мені, будь ласка.Він простягнув мені тюльпани.Я взяла букет.І максимально байдуже і холодно сказала.Хоча в той момент в мене всередині була буря.Я  хотіла його вбити, проте якщо чесно бажання поцілувати переважало.

—Не стій в коридорі заходь.—він я глянула йому в очі, Андрій дивився на мене поглядом кота який провинився.Це виглядало мило.

—Я знаю.Я завинив перед тобою.Не знаю що найшло на мене тоді.Блін, я коли йшов сюди таку промову приготував.А тепер стою перед тобою.Не знаю що сказати.

—Не треба нічого казати.Хоч ти ще той гад.Але я тебе прощаю.Ми обійнялись.

—Раз все так добре вирішилось, в мене для тебе є ще один сюрприз.-він дістав з кишені ключі.—Це ключі від квартири.Я таки вирішив винаймати квартиру, для нас.

—Ти, що пропонуєш жити разом.А ми не занадто поспішаємо?

—Ні.Пора нам перейти на інший рівень.А по друге, мені так буде спокійніше."

От тепер коли я веду запис вже з нового місця.В мене є надії, і плани..

Кінець